Kанал RSS

‘Блог’ Kategoria

  1. Книга Буття українців

    2

    Березень 9, 2021 від Галина Пагутяк

      Вчора я побачила червоний плакат з профілем Тараса Шевченка, почеплений на стовпі – «…добре вигострить сокиру.» І продовжила собі: «та й заходиться вже будить». Чи багато українців можуть це зробити? Прочитати наступний рядок Кобзаря. Ну, і вигострити сокиру також? Чи мають вони вдома «Кобзар»? Як правило, ті, хто має вдома Біблію, мають і Кобзар, і цитати з нього наче цвяшки в голові на кожен випадок життя. А є ще ті, хто здирає з нього кожух і шапку, бо їм не подобається не джентельменський прикид поета, вдягають його наче паперову ляльку в паперові вбрання. Ні, він не мужик, не хлоп, Читати більше »


  2. Мовна культура

    0

    Березень 6, 2021 від Галина Пагутяк

      Глобалізована, урбанізована культура спілкування сучасних українців: Прівєт! Кльово! Тіпа, він сказав, а я, тіпа, сказала… Блін! Ні фіга собі! Круто! Бабки маєш? Чоткий пацан. Кльова тьолка. Та ти вообще офігіла! Офігезно. Стрьомно! То капєц! Пака! Дєрьовня! Відстала «шароварна» культура спілкування у бойківському селі Жукотин, повіт Турка.!934 рік. Газда  прийшов до газди в гості й віншує на прощання: Господу Богу хвала і людьом!Бисти ся так мали, як ся мают броди з ледами, полонини з травами і потоками, як ся мают криниці з водами і студні по селах і містах, і трактиєри як ся мают з кубасами і шинками, і з Читати більше »


  3. У пеклі немає пророків

    0

    Лютий 27, 2021 від Галина Пагутяк

      (На мотив фільму «Озеро» (Сербія) Ми давно вже живемо у пеклі.  Час від часу хтось вигукує – “це дно!! або “ми ще не сягнули дна!”. Світ плиткий, а пекло має глибину, математично виміряну ще Данте. На самому споді сидять зрадники. Ті, кого можна купити, продають інших. Подивіться, скільки їх довкола -не лише в Україні. Ненажери, пияки, розпусники, брехуни, вбивці, злодії – такими їх зробили неписані і писані правила колективного існування. У пеклі не надто толерують лицемірів – тут уже нема потреби щось приховувати. Гроби поваплені, як сказав Григорій Сковорода, це все одно гроби. Жоден пам’ятник не прикриє гниль. Лицеміри Читати більше »


  4. Українське небо

    0

    Лютий 21, 2021 від Галина Пагутяк

      Українцям потрібно відчувати під ногами українську землю і мати над собою українське небо. Тоді вони будуть розвиватися гармонійно. Будуть вродливі, здорові, розумні,забезпечені. Мова – то наше українське небо. Незбагненне, глибоке і прекрасне. Воно карає  і нагороджує. Воно над нами і в нас, воно між нами. Коли воно у нас чи між нами, ми не повинні його оскверняти, бо оскверняємо самі себе та інших. Коли воно над нами, ми не можемо нічого змінити, тільки закритись від нього, не бачити його, або шукати в ньому порятунку. Наші вороги-загарбники просто затуляли від нас небо, але супроти нього  теж безсилі. Вони оскверняли небо Читати більше »


  5. Археологія мови

    1

    Лютий 13, 2021 від Галина Пагутяк

      Мене тішать мовні суперечки щодо вживання і написання слів, бо коли всі мовчать, то не знати якою мовою. Навіть якщо ті суперечки трохи жорстокі чи навіть брутальні. Усі вони мають, безперечно, політичний  та історичний контекст. Я теж маю що сказати на цю тему, не хіба «сам дурень». І прошу не кидати мене як того лиса у терновий кущ, бігме, я нічого поганого не хотіла. Я народилась і виросла на Бойківщині,маю філологічну освіту, отриману ще в радянських університетах, і пишу прозу. Мені колись подарували гарний великий нотатник і я вирішила використати його під словник мови свого села Уріж. Тобто стала Читати більше »


  6. Атлантида.Враження.

    0

    Лютий 6, 2021 від Галина Пагутяк

      На початку війни, власне, вона ще тільки починалась, мені наснились безкраї поля пшениці на Донбасі, де поміж зрілим колоссям пробігали житні вовки. То було видиво далекого майбутнього, і кожен наступний рік війни віддаляє  нас від нього. У 2025 році, можливо, не буде навіть того, що ми бачимо у фільмі «Атлантида» режисера Валентина Васяновича: звільненої, але затруєної знелюднілої землі, де працюють сапери і пошукові команди «Чорного тюльпана». В Україні є вже зони, як у «Сталкері» – Чорнобиль, Донбас, частково – зневоднений Крим, і можуть з’явитися ще, про що нагадує нам невідомий, бо не розпіарений, роман Олексія Ганзенка «Курява». Війна пожирає Читати більше »


  7. Покоління куплених дипломів

    3

    Січень 30, 2021 від Галина Пагутяк

      Зміна поколінь – це те, чого не можна уникнути, об’єктивна реальність. І ось надходить час покоління куплених дипломів, перші квіточки наразі. Корабель дурнів із обкуреним стерничим вирушає у путь. Читайте Себастіяна Бранта, який написав поему «Корабель дурнів», ще у 15 столітті .Гарний навігатор для століття 21-го. І поему Івана Мазепи «Корабель і Стерничий» також, 18 ст. Принаймні, будете знати, що не завжди  правильний Стерничий може усунути  обкуреного і п’яного попередника, коли в нього немає команди, здатної діяти рішуче. І є покоління батьків, тих, які купили дипломи наступному поколінню, а самі вступили у виші за гроші чи по блату. Діти, Читати більше »


  8. Отворене небо

    1

    Січень 17, 2021 від Галина Пагутяк

      Поки ви, шановні, чубитеся через  проблему – купатися чи не купатися в ополонці на Йордан, я знову дістаю з полиці свої виписки з Літопису Бойківщини. Отже, карачун вже з’!ли на Новий рік. І жінки не прядуть від Різдва до Йордану, аби яструб  не ловив курей. Навечеря Йордану – то Другий Святий вечір. Чомусь у нас в селі кажуть Щедрий вечір. Бойки з села Тернова Вижня на Турківщині  зранку кажуть дітям сипати овес через рукав у обруч, покладений на долівку, щоб кури неслися. Дівчата і хлопці ліплять хрестики з тіста і чіпляють їх на всі двері і стіни. На Йордан Читати більше »


  9. Книжкові джунглі-2020

    3

    Січень 10, 2021 від Галина Пагутяк

      У джунглях свої закони, зі своїми хижаками і своїми мауглі, пастками і блудом. Твм сильні пожирають слабких, там можна підчепити лихоманку. Тому йти туди треба  озброєним і зосередженим. Те саме стосується наших книжкових джунглів. В мене язик не повернеться назвати цього року їх українськими, бо 90 відсотків того, що заповнило сьогоріч книжкові полиці в Україні, як приватні, так громадські, є перекладами пустих книжок, або перекладами третьосортної комерційної прози. Власне українська література опинилась у статусі українського класу в російській чи англійській школі в зросійщеному місті. Карантин позбавив нас змоги потримати книгу в руках, понюхати, почитати сторінку, а тоді вже вирішити, Читати більше »


  10. Карачун

    0

    Січень 3, 2021 від Галина Пагутяк

      Цього ви не знайдете в Інтернеті – старовинний бойківський обряд, який, може, й десь лишився у найдальших гірських селах, або й ні. Я дізналась про нього з Літопису Бойківщини. Отже, в навечір’я Різдва газдиня вставала і пекла чотири паляниці і карачун, великий житній хліб, звісно, круглий. Всередину карачуна потім вкладалося по ложці кожної страви: кутя, борщ, киселиця, капуста, пироги, біб, гриби, оселедець, голубці з тертої  бараболі,пастернак, узвар, а те місце обтикалося довкола зубцями часнику. Цього дня карачун не чіпали. До речі, вечеря починалася з оселедця, а закінчувалась кутею. Вранці  господар брав карачун і йшов з ним до криниці, набирав Читати більше »