Привіт! Якщо вже Вам вдалося надибати мій сайт, то я проведу невелику екскурсію по ньому, бо це не зовсім стандартний сайт. Зібрати все під одним дахом – непогана справа, але марудна, та й не хотілось би дублювати все те, що є в Інтернеті. А саме: рецензії, інтерв»ю, відео і аудіо, фото, статті, офіційну й неофіційну біографію. Я переконана, що сайти це не вітрина крамниці, а спроба поспілкуватись зі світом, оминаючи ринкові відносини і все те, що їх супроводжує. Сайт – також не є енциклопедією для тих, хто не має часу. Вільний час – це не розкіш, а людська якість.
Отже, спершу плоди моєї праці — книги. У мене їх багато, то була найскладніша частина моєї роботи, до того ж ніхто тут мені допомогти не міг, бо я вирішила дати власну оцінку кожній книзі, і підібрати уривки з неї. Остання книга буде вгорі, а перша – внизу.
Наступна рубрика – есеїстика. Я ніяк не кину цю невдячну справу – пишу статті для захід.нет, раніше писала ще для Літакценту.Не все можна передати мовою художньої прози, а висловити своє ставлення до Буття – така ще потреба існує. Скільки вона проіснує, не знаю, але оскільки всі ці речі опубліковані, їх уже не знищиш. Та й шукати їх буде Вам складно.
Рукописи – це справді неопубліковані речі і їх захищатиме моє авторське право на цьому сайті. Також тут увійдуть речі, що опубліковані в журналах, бо наклади в них мізерні.
Блог – тут як уже піде. Захочете, можете коментувати, але якщо коментарі порушуватимуть мою психологічну рівновагу, то я їх витру, гаразд? Тим більше, що мені можна написати листа antrum1@gmail.com і все спокійно обговорити. Публічна дискусія виявляє не істину, а вміння покласти когось на лопатки. Я ще не знаю, про що писатиму в блозі: може, це будуть враження від подорожей, чи від прочитаного, чи тихий плач (бува й таке)
І я покажу світлини, які сама робила. Це теж творчість.
Іншомовне – тут будуть переклади, які я робила сама з російської, і переклади деяких моїх речей, або посилання на них.
Рубрикою Бібліографія я завдячую кандидату філологічних наук Альоні Артюх. Я б сама цього не зробила нізащо. Натомість Альона Артюх завдячує мені дисертацією. Вона писала про мою творчість.
Оце і все. Ага, місця, де мене можна знайти найчастіше:
Все інше можна знайти в пошуку, набравши Галина Пагутяк — інтерв’ю, відео, аудіо. тощо.
А ще мене можна знайти вдома, у Львові, але про це вже треба домовлятись окремо.
Polski
День добрий, вельмишановна пані Галино,
Я бібліотекар з Ізюма, (1961 р н), тож знаю Ваші перші книжки ( хотів і сам колись писати, та недостало хисту, а чи можна щось додати, коли є Великі Імена, але згодом зостався лише Тракль. (Мої і його суїцидні позиви з відомих причин якось співпали. Та йому пощастило більше – він знайшов свій стиль, знайшов себе, а я ось все життя шукав себе – і не знайшов. Довершення життя – це коли знайдеш себе.) Мені до душі Ваші ессе про Тракля, особливо на якомусь шкільному сайті, Ви знайшли дуже правильні слова про нього, навіть назвали його ВЕЛИКИМ. Я зараз нічого не можу читати, дивитись, мене трясе, лише Тракль мене заспокоює.
Я зацікавився ГТ років з десять тому, через Гіндеміта (вокальні речі у нього диво – “Серенади”, “Смерть смерті”,
“Меланхолія”, “8 пісень” і, зрозуміло, “Молода наймичка”. Я вже не знаю, коли вперше почув “Die junge Magd”, здається, я знав її все життя. Ну після цього фішка почала падати, (перепрошую, але не так швидко. Був “Місячний П’єрро” Шенберга (з Крістіною Шеффер, душка), Вальдбюхне, багато німецьких арій та пісні, поети… Так! “Діхтерлібе” Шумана (з Крістіною Шеффер, душка). Була ВЕНЕЦІЯ, Серенісіма, у 12-ти дисках, була задумка зробити класику по країнах та народах, але все закінчилося на Аргентині – ТАНГО (у 50-ти дисках), Та ось 2014-й: знаменитий австрійський концерт до 100-річчя + Георга Тракля. Настрій був такий, що якщо не повіситись, то треба було терміново забити чимось потрібним голову. Робив переклад 1-го диска про Тракля довго, але легко, одночасно вивчаючи його величну постать (Какой матёрый человечище! см. Ник Ланд, т. 1, також не маю). Довго не знав про його “зв’язок” із сестрою, а коли дізнався, було вже пізно – не повірив (Тракль був самотнім, не звідси була і його поезія, (незважаючи на всі супутні модні вишукування, див. Луи Комбе “Вонзайся черный терновник”, теж не маю) Про що це я?.. (задумливо). Прийшла мені думка зібрати музичні композиції на слова Г. Тракля (і не тільки – німецьких експресіоністів, англомовних поетів, кабаре, ітд ітп, але врешті-решт залишився лише Тракль). На сьогоднішній день я зібрав близько 700-800 релізів, але не поспішайте радіти чи дивуватися – приблизно стільки ж я не знайшов (в основному, на старих вінілах чи тільки в нотах, а також на авторизованих компакт-дисках (за долари) або на заджавлених сайтах). Спочатку я випустив 20 дисків:
(стидаюсь за мою трофейну мову, бо маже всі субтитри російською)
1 GEORG TRAKL – EROFFNUNG (чисто австрийский концерт 2014 года)
2 TRAKL – KONZERT (видео-концерты, где изредка попадается не только Тракль)
3 TRAKL – LIEDER (отдельные песни)
4 TRAKL – LIDERZYKLEN (вокальные циклы)
5 TRAKL – KOMPOSITUM (с перекрученными или частичными текстами или неполными циклами)
6 EIN TRAKL – EIN HELIAN (Гелиан отдельно, много собралось, не знаю, как будет дальше)
7 TRAKL – KRIEG (всего 3-4 стиха, но материала хватает)
8 TRAKL – CHOR (сразу заметил, что это сильно)
9 TRAKL – EINGEBUNG (музыка, что-то типа)
10 TRAKL – INSPIRATION (музыка, вроде посвященная Траклю)
11 TRAKL – PHANTASIE (хорошая музыка)
12 TRAKL – VARIATIONE (синтезаторная музыка, надо же куда-то девать)
13 TRAKL – JAZZ (имеется и такое)
14 TRAKL – UND ANDERE (очень даже неплохо)
15 TRAKL – OPERA (пусть даже хоть строчка присутствует)
16 TRAKL – SZENISCHE LEISTUNG (тоже самое)
17 TRAKL – LIEBHABER (самодеятельное пение, чтение)
18 TRAKL – IMMER MIT UNS (в основном тяжёлые группы)
19 TRAKL – VISUALISIERUNG (ролики)
20 TRAKL – VERFILMUNG (фильмы СТИХ и ТАБУ, зато полностью)
Каждый диск по 3-4 часа, конвектирован в двд
(P.S. Для кого я все це роблю, не знаю. Після окупації я став справжнім інвалідом, паралізувало, оглух і невпинно сліпну. Та ми з дружиню зараз в Мерефі (Харківська обл.), вона теж біблітекар і викладач ДХШ, тож все добре.)
Як Ви зрозуміли, мені конче потрібна книга Георга Тракля в перекладах Гавриліва, а ще в перекладах Дячок – Охримович, якщо маєте, для подальшої роботи. (В мене є кілька особистих перекладів к відео, була думка зробити книгу, але це брехня) Я не прошу продати, бо ці книги не мають ціни. Якщо маєте змогу відсканувати (лише українські переклади) і надіслати мені, то буду дуже вдячний і не лише на словах. Та якщо Ви наважитесь переслати мені книгу Георга Тракля десь на місяць, я передрукую її на ПК, гадаю, її не можна прижимати-відсканувати, тай потримати її в руках – для мене не яби яке щастя. Я бібліотекар з усім стажем і знаю, як повернути книги вчасно. Що скажете?
(P.S.S. Як би там не було, дякую за все, і на все добре.)
Юрій
bibliotekar01961@gmail.com (не люблю чатитися)
т. 095 04 84 666 (звоніть, як забажаєте, я роками сиджу вдома.)
Дуже сподобалось.
Галя, те як Ви пишете – прекрасно. Але ваш погляд на речі цілковита хуйня…
Іван Цалько
Прочитав декілька статей.
Дякую Вам за глибокі, цікаві, повчальні рядки.
Випадково прочитав Писар Східних воріт Притулку і Писар Західних воріт Притулку.
Це -ШЕДЕВР.
ДЯКУЮ.
ГОСПОДАР також дуже сподобався.Булоб цікаво дізнатись продовження історії.
Шановна Галино Василівно! Давно захоплююсь Вашим талантом. Зачарована вашою книгою “Пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками”, яку щойно прочитала. Дякую Вам за неймовірний світ, створений Вами і за те, що є можливість в нього потрапити.
Як же ж ви все правильно пишете… Але. Допоки такі чорноробочі (приміром, як мій брат — Олек Веремко-Бережний)будуть писати цілі розділи кандидатських таким от кандидатам наук,як Герасименко-Александрова Ніна Василівна (працювала в Інституті української літератури, зараз — Перший, бачте, канал нацрадіо), доти і йтиме процес, який ви описуєте. До речі, помилок вищезгадана пані Герасименко навіть у позовних заявах до суду робить таку кількість, що її вчителі з КНУ Шевченка за голови б взялись як один: а дали ж їй диплом з відзнакою свого часу))))))
Декілька років тому, на книжковому ярмарку купив Урізьку готику. Читати було надзвичайно важко, я майже продирався крузь кожне слово, речення і сюжетну лінію. Це було наче потроху пити густий тягучий мед.
Я справді занурився у те похмуре і містичне середньовічне село. Уявлява чітко малювала мені життя і обряди тих бойків і головних героїв, їхні переживання і страхи. Я також реально разом з ними відчував ту тривожну атмосферу і безвихідь. Але захопленість детективною історією штовхала усе таки уперед.
За вечір вдавалося пройти лише декілька сторінок, тож на прочитання пішло майже півроку.
Якогось подібного тексту і стилю написання більше не зустрічав.
Сама авторка видається мені загадковою і потужною особистістю
Саме зараз знахожусь на Бойківщині,і коли оглядаю дерев’яні церкви збудовані за Імператора Франца Іосифа, коли захожу на старі цвинтарі, де стоять похилені чавунні хрести заточені у камінь, коли бачу покинуті хати і дворища – на мене неодмінно насувається Урізька готика.
Добрый день, Галина. Извиняться за москальску не буду – как могу, так и пишу. А пишу, чтобы поблагодарить за Кенигсберг. За ощущение той невысказанной мистики, которую испытала в Калининграде, и которая вылилась через Вас в книге “Сны Юлии и Германа”. Мы ездили по городу с экскурсоводом – пожилая женщина, дочка австрийки и советского офицера. Она с большой любовью указывала на детали, которые остались с довоенной Австрии – оградка, решетки на окнах. А у меня было четкое ощущение, что я знаю, какой дом сейчас увижу за углом. Что я здесь была. В семье моей мамы, которая родилась и выросла в Казахстане, была легенда, что ее дед – австриец. Расстреляли в 37 НКВД, позже пришло извещение, что невинно расстрелян. В музее Канта со старых фотографий на меня смотрела мама – четкая копия ее детских фотографий (конечно, это не претензия на родство с великим философом)) Уже дома, в Киеве, пошел поток информации: случайно нашла ссылочку на сайт с данными о рассрелянных – мой прадед оказался украинцем из Повет-Долинский уезда, с. Белеев – видимо когда-то была Австрия. Как он оказался в Казахстане, никто не знает. В тот же год умерла бабушка в Казахстане (она из потомков русских староверов), поехала ее хоронить и нашла документы деда (сына украинского прадеда) – разные грамоты за проявленную смелость (прокладывал связь в особо опасных ситуациях)и медаль за освобождение Кенигсберга. Опять Кенигсберг. Потом стало все забываться, но появлась Ваша книжка. И боль от того, что Вы пишите на сайте. Где такие как я – чужие. Где мой дед – подлый “вызволитель”. И еще боль, потому что у Вас есть Ваш любимый Львов. У меня тоже Львов любимый, но не мой, а “моего” города нет – предки и память разбросаны по разным городам и странам. Но это уныние, а уныние есть грех, Бог помогает в плюсе (чего очень не хватает в Украине и на Вашем сайте – выходить на позитивное сознание). У меня в плюсе Кенигсберг и другие места памяти моих предков – в Украине, Казахстане, России. И я буду продолжать любить мою страну и хорошо делать то, что умею, несмотря на обвинения “чужая”, “москалька” и т.п.
Письменниця різко розкритикувала тих, які “махають оливковою гілкою перед розкладеним трупом імперії” http://volianarodu.org.ua/uk/Kultura-i-duchovnist/Pysmennytsya-rizko-rozkrytykuvala-tych-yaki-machaiut-olyvkovoiu-gilkoiu-pered-rozkladenym-trupom-imperiji
22 січня має відзначатися як День Незалежності і Соборності України, – Заява УНРади
http://volianarodu.org.ua/uk/Polityka/22-sichnya-maye-vidznachatysya-yak-Den-Nezalezhnosti-i-Sobornosti-Ukrajiny-Zayava-UNRady
Пишіть нам ))
Доброго дня,Галино!Зараз на уроці української літератури ми вивчаємо ваше оповідання ,,Новий бестіарій або втеча звірів”.Це надзвичайно цікавий твір.Від всього класу просимо вас не припиняти писати такі гарні і фантастичні оповідання!
Я мешкаю у Львові, якщо що)
Доброго дня, я студент 2 курсу, зараз вивчаємо ваш твір “Потрапити в сад”, дуже подобається ваш твір, ми з групою дуже хотіли б з вами зустрітись.
Дякую, пані Галино!
Дякую, пані Валентино!
Доброго дня!
Завітав до Вас випадково, читав блог. Цікаво, дякую.
Жахнуло те що мало відгуків/відвідувачив. Напевно це важко. Тримайтеся.
З Днем народження, шановна Галино Василівно!Бажаю Вам якнайбільше світла, миру і радості! Хай сонячні острови Вашої творчості допомагають читачам плекати віру в перемогу добра й людяності!
Мила пані Галино! З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ВАС! Нових задумів, нових книг, міцного здоров”я і многая-многая літа!!!
Добрий день,Галинко!Вибач за панiбратство.К своему стыду только сейчас узнал,что ты известный писатель.МОЛОДЕЦ!!
Доброго дня,Галино Василівно.Нещодавно я був вражений вашими творами…Настільки вражений,що аж вирішив написати вам.
Шановна Галино Василівно, я завершую написання посібника з методології літературознавства і хотіла розмістити в ньому маленький уривок (на одну сторінку) з вашого твору “Урізька готика” для аналізу студентам. Чи не будете Ви проти? Заздалегідь дякую за відповідь. Детальніше про мене на сайті університету.
А мене туди ніхтоне запрошує)
Доброго дня! Перепрошую, питання тривіальне – Не плануєте зустріч зі свіоїми поціновувачами у Рівному?
Ох, я випадково виявила, що серед Ваших дописувачів є ще одна Наталя. То це не я! я Вашу творчість знаю і шаную від “Гірчичного зерна” починаючи, а особливо люблю оте Ваше вавілонське… з Енкіду та Шахмат. Мені чомусь дуже близький цей сюжет.
Так, звісно – все знайшла. Дякую!
Адресу бачите?
Доброго дня! Це та сама Наталя, що тін-тіна
Дуже дякую за посилання і тепер завжди читатиму ваш Сайт.
Dear Halino, please contact me – usually I help writers concerning copyright matters, including litigation since I am a lawyer and a playwright dipicting Lviv. I was badly impressed by the case with Ministry of Education. Respectfully yous,
Напишіть мені на мою електронну адресу,вона на першій сторінці, і я Вам надішлю.
Вітаю, Галино Василівно! Чи можливо знайти онлайн версію вашої книжки “Кожен день інший”?
Щиро дякую Вам за те, що Ви є в нашій українській літературі!
В мене питання??? Я вже подивилася обшукала весь интернет и незнайшла не одного факту про дитинство письмениці.
Чи можете сказати, що залишилось выд друкарны ы маэтку Яна Щасного Гербурта у Боневичах?
«…розчинились в оцті прагматичної реальності, яка набуває дедалі більш ірраціональних форм після закритих комуністичних заводів, шахрайської приватизації і втечі в Італію, де можна ні за що не відповідати…»
Сентиментальні мандрівки Галичиною.
Цікавий і влучний діагноз. Або скоріше не діагноз а симптоматика…
Хочеться продовжити. Ця структура, що поширилась на наші терени, завжди була ірраціональною, штучною. Від самого свого народження, навіть тільки народившись, вона вже втілювала ідеал любої системи – повну автономію від конкретних обставин її існування…
О! Знайшов!
“У книжці “Потонулі в снігах”.В журналі “Сучасність” торік було”
Ми з Вами не знайомі, проте я багато чула про Вас від своєї бабці та охоче перечитаю Вашу книгу, подаровану їй. Незважаючи на велику різницю у віці, я знаходжу у Ваших книгах багато спільного, люблю ходити тими ж шляхами і знову і знову повертатись в Уріж. Хочу сказати Вам велике дякую, адже лише від Ваших книг мені стає тепло в душі.
Я читав російські переклади Ваших двох текстів про Канта і питав про ці ж Ваші тексти на українській. Потім читав коментарі до них. Подумалось, що ці коментарі до перекладів мабуть принесли Вам неприємності.Особливо самий найбільший, з чорно-білим фото молодого лейтенанта Радянської армії…
Недавно була в Бориславі, шукала сліди нафтової промисловості з Олегом Микуличем.Навесні займуся озокеритними швхтами. А взагалі я пишу про постіндустріальний світ.
Хіба що навесні
Пане Анатолію, є багато перекладів Канта українською мовою.Шукайте в книгарнях.
Пані Галино, чи плануєте Ви ще раз завітати до Самбора?
Яке у Вас цікаве сприйняття Канта! Я би сказав – поетичне. Шкода, що читав тільки російський переклад. Для того щоб читати український текст, треба знайти і купити якусь Вашу книгу?
Ще донедавна міг відвідувати солеварні Долини, Болехова, калійні копальні Калуша і Стебника. А зараз сумно. Цей простір щезає вдруге. Перший раз він щез коли його покинули люди і мандруючи, намагаєшся його пережити. Якщо ще не були, обов’язково відвідайте Заболотівський тютюновий завод. Там ще є охорона і в приміщеннях для персоналу живуть люди.
Прогортав одну Вашу книгу. Звернув увагу на слова, що Ви цікавились промисловою архітектурою. Чи мала та цікавість якесь продовження або завершення?
Дорога Галино Василівно! Ми з Вами ще не знайомі, але я з 2013 року назначений на храм Пресв. Трійці в с. Уріж (УПЦ). Це та сама спільнота, яка молитьмя зараз в Підмонастирику в у винаймленому житлі.
Звертаюся до Вас за домомогою у співпраці. Цікавою історією переплетині два села Уріж і Підмонасирок. Знаю, що в цих містах в давнину процвітав монастир, який на мою думку мав неабиякий вплив на формування майбутнього митрополита Антонія Вінницького (Ви в одному із своїх інтерв’ю, називаєте його своїм родичем). Доречі він останній із митрополитів правосланої Церкви, який носив титул Митрополит Київський і всієї Русі. Після нього перебрали уже титул Москва. Хочеться історично обгрунтувати глибини таємниці давнини які заховані в дебрах древності цих сіл. Тож запрошую до співпраці!!!
Надіюся, що відповісте на мій лист. При бажанні можите зателефонувати мені – 067 89 25 841 священик Михайло Коник.
Нехай береже Вас Господь!!!
Героям слава!
Здравствуйте, Галина! Вышла на Вас через “Прозу”. Спасибо, что не ушли из этого сайта. Держитесь. Скорейшей победы!
Слава Украине!
З Днем народження, дорога Галино Василівно! Щіро дякую за надхнення та наснагу до життя.
З Днем народження, шановна Галино Василівно! Хай у Вашому Королівстві завше буде сонячно! Хай у ньому буде затишно Вам і Вашим рідним! Щиро дякую за те, що своєю творчістю надихаєте мене на наукову роботу!
Вельмишановна Галино Василівно! Ми, зі своїми читачами, поздоровляємо Вас з черговим роком дії, креативу та добрих думок!
Бажаємо подальшого написання творів, які надають розвитку сучасній українській літературі, а прийде час – і світовій.
З днем народження! Щастя!
Перекладач та група читачів-єкспертів з різних країн
Галина Василівно! Щиро хочу Вам подякувати за книгу “Кожен день інший”. Читала її в потязі з великою насолодою, подекуди на сторінках впізнаючи себе. Вона така домашня і затишна, навіть обкладинка закохує в себе.
Щиро дякую Вам за те, що Ви є в нашій українській літературі!
Дуже дякую за чудесну зустрич
Увага! До всіх тих бідолашних батьків, які шукають книжку “Лялечка і Мацько”.Прошу зрозуміти: не я вносила цю книжку в шкільну програму, я навіть про це не знала.Всі претензії до тих добрих людей, які складали програму.З огляду на мої складні стосунки з видавництвом, я не можу викласти і Інтернеті текст.Але ви можете це зробити.Якщо ж вам, панове, потрібно мати цю повість для внутрішнього вжитку, прошу звертатися до мене за адресою antrum1@gmail.com . Я безкоштовно надам текст у ваше розпорядження.Тільки прошу звертатися до мене українською або англійською мовою.Це -обов”язкова умова. З повагою Галина Пагутяк.
як ви відноситесь до подій,що відбуваються на майдані незалежності?
дякую, Васильку
З Днем Народження. Здоров’я та творчих успіхів!
В криївку/бункер можна як сховатись, так і гонорово вийти, нарешті. Як на мене, нам пора виходити…
Василю, дякую, що знайшов мене, але партизани мусять сидіти в схроні.
Привіт, хресна мамо:)
Сто років не бачились (ок, нехай це моя вина – хтось же має бути винуватий:)).
Тю, ще й написав 8 березня – це випадково, чесно. Як би там не було, мої вітання. Якщо не з нагоди дня Клари Цеткін, то просто так, від вдячного похресника і переконаного бандерівця.
Світ зміюєця тому що змінюємося ми, без нас він навіть не існує у тому вигляді як ми його сприймаємо. Відчуття що: – “це світ змінився, а не я” – має схожість з відчуттям що це не я рухаюсь у потязі, а дерева рухаюця повз мене. Життя це процес і у ньому змінюєця усе, без змін життя не має. Як творча людина це требо розуміти, інакше творчшсть ризикує стати не адекватною світові та нікому крім тебе не потрібною. Щиро бажаю натхнення, творчих успіхів та розуміння себе у контксті свого світогляду.
А я забула.Сором і встид)) Вітаю Вас також! Будьмо!
Галино Василівно,
поздоровляю Вас із Світовим днем письменника.
Натхнення на усіх шляхах!
Та я сама це недавно зрозуміла.І мені зразу стало легше.Краще мати принципи, ніж їх не мати. Дякую, що зрозуміла все вірно.
Спіймала себе на думці, що саме фраза “Це світ змінився, а не я” сколихнула все – справді, мене не раз намагалися переконати, що міняємось ми, а світ такий, як був сто віків тому. А я якось глухо й мовчки опиралася такому переконуванню. А тут знайшла собі підтримку. Дякую, Галю.
Сайт цікавий. І “подорожувати” ним можна на власний настрій: що саме до душі на цю мить. І фото, і роздуми, і книги.
Сайт я створювала разом з Томашем Янковським із Вроцлава.Ми хотіли, щоб він був не схожий на інші. Усі цього хочуть, але тут подається лише ексклюзивна інформація. Дякую, пане Володимире, за відгук.
Вітаю Галину Василівну з новим сайтом.
“Про себе” – сподобалося, і навіть дуже! “…спроба поспілкуватись зі світом, оминаючи ринкові відносини і все те, що їх супроводжує… Вільний час – це не розкіш, а людська якість” – надихнуло на роздуми.
Пані Галині і всім, хто робив і робитиме сайт подяка і побажання гарного творчого життя.
Читатиму далі…