Kанал RSS

Про себе

59

Галина Пагутяк Привіт! Якщо вже Вам вдалося надибати мій сайт, то я проведу невелику екскурсію по ньому, бо це не зовсім стандартний сайт. Зібрати все під одним дахом – непогана справа, але марудна, та й не хотілось би дублювати все те, що є в Інтернеті. А саме: рецензії, інтерв»ю, відео і аудіо, фото, статті, офіційну й неофіційну біографію. Я переконана, що сайти це не вітрина крамниці, а спроба поспілкуватись зі світом, оминаючи ринкові відносини і все те, що їх супроводжує. Сайт – також не є енциклопедією для тих, хто не має часу. Вільний час – це не розкіш, а людська якість.

Отже, спершу плоди моєї праці — книги. У мене їх багато, то була найскладніша частина моєї роботи, до того ж ніхто тут мені допомогти не міг, бо я вирішила дати власну оцінку кожній книзі, і підібрати уривки з неї. Остання книга буде вгорі, а перша – внизу.

Наступна рубрика – есеїстика. Я ніяк не кину цю невдячну справу – пишу статті для захід.нет, раніше писала ще для Літакценту.Не все можна передати мовою художньої прози, а висловити своє ставлення до Буття – така ще потреба існує. Скільки вона проіснує, не знаю, але оскільки всі ці речі опубліковані, їх уже не знищиш. Та й шукати їх буде Вам складно.

Рукописи – це справді неопубліковані речі і їх захищатиме моє авторське право на цьому сайті. Також тут увійдуть речі, що опубліковані в журналах, бо наклади в них мізерні.

Блог – тут як уже піде. Захочете, можете коментувати, але якщо коментарі порушуватимуть мою психологічну рівновагу, то я їх витру, гаразд? Тим більше, що мені можна написати листа antrum1@gmail.com і все спокійно обговорити. Публічна дискусія виявляє не істину, а вміння покласти когось на лопатки. Я ще не знаю, про що писатиму в блозі: може, це будуть враження від подорожей, чи від прочитаного, чи тихий плач (бува й таке)

І я покажу світлини, які сама робила. Це теж творчість.

Іншомовне – тут будуть переклади, які я робила сама з російської, і переклади деяких моїх речей, або посилання на них.

Рубрикою Бібліографія я завдячую кандидату філологічних наук Альоні Артюх. Я б сама цього не зробила нізащо. Натомість Альона Артюх завдячує мені дисертацією. Вона писала про мою творчість.

Оце і все. Ага, місця, де мене можна знайти найчастіше:

Все інше можна знайти в пошуку, набравши Галина Пагутяк — інтерв’ю, відео, аудіо. тощо.

А ще мене можна знайти вдома, у Львові, але про це вже треба домовлятись окремо.

59 comments »

  1. Олена коментує:

    Як же ж ви все правильно пишете… Але. Допоки такі чорноробочі (приміром, як мій брат — Олек Веремко-Бережний)будуть писати цілі розділи кандидатських таким от кандидатам наук,як Герасименко-Александрова Ніна Василівна (працювала в Інституті української літератури, зараз — Перший, бачте, канал нацрадіо), доти і йтиме процес, який ви описуєте. До речі, помилок вищезгадана пані Герасименко навіть у позовних заявах до суду робить таку кількість, що її вчителі з КНУ Шевченка за голови б взялись як один: а дали ж їй диплом з відзнакою свого часу))))))

  2. Євгеній коментує:

    Декілька років тому, на книжковому ярмарку купив Урізьку готику. Читати було надзвичайно важко, я майже продирався крузь кожне слово, речення і сюжетну лінію. Це було наче потроху пити густий тягучий мед.
    Я справді занурився у те похмуре і містичне середньовічне село. Уявлява чітко малювала мені життя і обряди тих бойків і головних героїв, їхні переживання і страхи. Я також реально разом з ними відчував ту тривожну атмосферу і безвихідь. Але захопленість детективною історією штовхала усе таки уперед.
    За вечір вдавалося пройти лише декілька сторінок, тож на прочитання пішло майже півроку.
    Якогось подібного тексту і стилю написання більше не зустрічав.
    Сама авторка видається мені загадковою і потужною особистістю
    Саме зараз знахожусь на Бойківщині,і коли оглядаю дерев’яні церкви збудовані за Імператора Франца Іосифа, коли захожу на старі цвинтарі, де стоять похилені чавунні хрести заточені у камінь, коли бачу покинуті хати і дворища – на мене неодмінно насувається Урізька готика.

  3. Татьяна коментує:

    Добрый день, Галина. Извиняться за москальску не буду – как могу, так и пишу. А пишу, чтобы поблагодарить за Кенигсберг. За ощущение той невысказанной мистики, которую испытала в Калининграде, и которая вылилась через Вас в книге “Сны Юлии и Германа”. Мы ездили по городу с экскурсоводом – пожилая женщина, дочка австрийки и советского офицера. Она с большой любовью указывала на детали, которые остались с довоенной Австрии – оградка, решетки на окнах. А у меня было четкое ощущение, что я знаю, какой дом сейчас увижу за углом. Что я здесь была. В семье моей мамы, которая родилась и выросла в Казахстане, была легенда, что ее дед – австриец. Расстреляли в 37 НКВД, позже пришло извещение, что невинно расстрелян. В музее Канта со старых фотографий на меня смотрела мама – четкая копия ее детских фотографий (конечно, это не претензия на родство с великим философом)) Уже дома, в Киеве, пошел поток информации: случайно нашла ссылочку на сайт с данными о рассрелянных – мой прадед оказался украинцем из Повет-Долинский уезда, с. Белеев – видимо когда-то была Австрия. Как он оказался в Казахстане, никто не знает. В тот же год умерла бабушка в Казахстане (она из потомков русских староверов), поехала ее хоронить и нашла документы деда (сына украинского прадеда) – разные грамоты за проявленную смелость (прокладывал связь в особо опасных ситуациях)и медаль за освобождение Кенигсберга. Опять Кенигсберг. Потом стало все забываться, но появлась Ваша книжка. И боль от того, что Вы пишите на сайте. Где такие как я – чужие. Где мой дед – подлый “вызволитель”. И еще боль, потому что у Вас есть Ваш любимый Львов. У меня тоже Львов любимый, но не мой, а “моего” города нет – предки и память разбросаны по разным городам и странам. Но это уныние, а уныние есть грех, Бог помогает в плюсе (чего очень не хватает в Украине и на Вашем сайте – выходить на позитивное сознание). У меня в плюсе Кенигсберг и другие места памяти моих предков – в Украине, Казахстане, России. И я буду продолжать любить мою страну и хорошо делать то, что умею, несмотря на обвинения “чужая”, “москалька” и т.п.

  4. Михайло коментує:

    Письменниця різко розкритикувала тих, які “махають оливковою гілкою перед розкладеним трупом імперії” http://volianarodu.org.ua/uk/Kultura-i-duchovnist/Pysmennytsya-rizko-rozkrytykuvala-tych-yaki-machaiut-olyvkovoiu-gilkoiu-pered-rozkladenym-trupom-imperiji

    22 січня має відзначатися як День Незалежності і Соборності України, – Заява УНРади
    http://volianarodu.org.ua/uk/Polityka/22-sichnya-maye-vidznachatysya-yak-Den-Nezalezhnosti-i-Sobornosti-Ukrajiny-Zayava-UNRady

    Пишіть нам ))

  5. sofiakozachenko коментує:

    Доброго дня,Галино!Зараз на уроці української літератури ми вивчаємо ваше оповідання ,,Новий бестіарій або втеча звірів”.Це надзвичайно цікавий твір.Від всього класу просимо вас не припиняти писати такі гарні і фантастичні оповідання!

  6. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    Я мешкаю у Львові, якщо що)

  7. rostian18soloduha_com коментує:

    Доброго дня, я студент 2 курсу, зараз вивчаємо ваш твір “Потрапити в сад”, дуже подобається ваш твір, ми з групою дуже хотіли б з вами зустрітись.

  8. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    Дякую, пані Галино!

  9. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    Дякую, пані Валентино!

  10. Василь коментує:

    Доброго дня!
    Завітав до Вас випадково, читав блог. Цікаво, дякую.
    Жахнуло те що мало відгуків/відвідувачив. Напевно це важко. Тримайтеся.

  11. Бокшань Галина коментує:

    З Днем народження, шановна Галино Василівно!Бажаю Вам якнайбільше світла, миру і радості! Хай сонячні острови Вашої творчості допомагають читачам плекати віру в перемогу добра й людяності!

  12. валентина коментує:

    Мила пані Галино! З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ВАС! Нових задумів, нових книг, міцного здоров”я і многая-многая літа!!!

  13. Чапля Iгор коментує:

    Добрий день,Галинко!Вибач за панiбратство.К своему стыду только сейчас узнал,что ты известный писатель.МОЛОДЕЦ!!

  14. Вадим коментує:

    Доброго дня,Галино Василівно.Нещодавно я був вражений вашими творами…Настільки вражений,що аж вирішив написати вам.

  15. Марта Варикаша коментує:

    Шановна Галино Василівно, я завершую написання посібника з методології літературознавства і хотіла розмістити в ньому маленький уривок (на одну сторінку) з вашого твору “Урізька готика” для аналізу студентам. Чи не будете Ви проти? Заздалегідь дякую за відповідь. Детальніше про мене на сайті університету.

  16. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    А мене туди ніхтоне запрошує)

  17. Barcelona коментує:

    Доброго дня! Перепрошую, питання тривіальне – Не плануєте зустріч зі свіоїми поціновувачами у Рівному?

  18. Наталя коментує:

    Ох, я випадково виявила, що серед Ваших дописувачів є ще одна Наталя. То це не я! я Вашу творчість знаю і шаную від “Гірчичного зерна” починаючи, а особливо люблю оте Ваше вавілонське… з Енкіду та Шахмат. Мені чомусь дуже близький цей сюжет.

  19. Наталя коментує:

    Так, звісно – все знайшла. Дякую!

  20. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    Адресу бачите?

  21. Наталя коментує:

    Доброго дня! Це та сама Наталя, що тін-тіна :-)
    Дуже дякую за посилання і тепер завжди читатиму ваш Сайт.

  22. Олексій коментує:

    Dear Halino, please contact me – usually I help writers concerning copyright matters, including litigation since I am a lawyer and a playwright dipicting Lviv. I was badly impressed by the case with Ministry of Education. Respectfully yous,

  23. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    Напишіть мені на мою електронну адресу,вона на першій сторінці, і я Вам надішлю.

  24. студентка Яна коментує:

    Вітаю, Галино Василівно! Чи можливо знайти онлайн версію вашої книжки “Кожен день інший”?
    Щиро дякую Вам за те, що Ви є в нашій українській літературі!

  25. Карина коментує:

    В мене питання??? Я вже подивилася обшукала весь интернет и незнайшла не одного факту про дитинство письмениці.

  26. Jel Tin коментує:

    Чи можете сказати, що залишилось выд друкарны ы маэтку Яна Щасного Гербурта у Боневичах?

  27. Анатолій коментує:

    «…розчинились в оцті прагматичної реальності, яка набуває дедалі більш ірраціональних форм після закритих комуністичних заводів, шахрайської приватизації і втечі в Італію, де можна ні за що не відповідати…»
    Сентиментальні мандрівки Галичиною.
    Цікавий і влучний діагноз. Або скоріше не діагноз а симптоматика…
    Хочеться продовжити. Ця структура, що поширилась на наші терени, завжди була ірраціональною, штучною. Від самого свого народження, навіть тільки народившись, вона вже втілювала ідеал любої системи – повну автономію від конкретних обставин її існування…

  28. Анатолій коментує:

    О! Знайшов!
    “У книжці “Потонулі в снігах”.В журналі “Сучасність” торік було”

  29. Jel Tin коментує:

    Ми з Вами не знайомі, проте я багато чула про Вас від своєї бабці та охоче перечитаю Вашу книгу, подаровану їй. Незважаючи на велику різницю у віці, я знаходжу у Ваших книгах багато спільного, люблю ходити тими ж шляхами і знову і знову повертатись в Уріж. Хочу сказати Вам велике дякую, адже лише від Ваших книг мені стає тепло в душі.

  30. Анатолій коментує:

    Я читав російські переклади Ваших двох текстів про Канта і питав про ці ж Ваші тексти на українській. Потім читав коментарі до них. Подумалось, що ці коментарі до перекладів мабуть принесли Вам неприємності.Особливо самий найбільший, з чорно-білим фото молодого лейтенанта Радянської армії…

  31. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    Недавно була в Бориславі, шукала сліди нафтової промисловості з Олегом Микуличем.Навесні займуся озокеритними швхтами. А взагалі я пишу про постіндустріальний світ.

  32. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    Хіба що навесні

  33. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    Пане Анатолію, є багато перекладів Канта українською мовою.Шукайте в книгарнях.

  34. Tin Jel коментує:

    Пані Галино, чи плануєте Ви ще раз завітати до Самбора?

  35. Анатолій коментує:

    Яке у Вас цікаве сприйняття Канта! Я би сказав – поетичне. Шкода, що читав тільки російський переклад. Для того щоб читати український текст, треба знайти і купити якусь Вашу книгу?

  36. Анатолій коментує:

    Ще донедавна міг відвідувати солеварні Долини, Болехова, калійні копальні Калуша і Стебника. А зараз сумно. Цей простір щезає вдруге. Перший раз він щез коли його покинули люди і мандруючи, намагаєшся його пережити. Якщо ще не були, обов’язково відвідайте Заболотівський тютюновий завод. Там ще є охорона і в приміщеннях для персоналу живуть люди.

  37. Анатолій коментує:

    Прогортав одну Вашу книгу. Звернув увагу на слова, що Ви цікавились промисловою архітектурою. Чи мала та цікавість якесь продовження або завершення?

  38. священик Михайло коментує:

    Дорога Галино Василівно! Ми з Вами ще не знайомі, але я з 2013 року назначений на храм Пресв. Трійці в с. Уріж (УПЦ). Це та сама спільнота, яка молитьмя зараз в Підмонастирику в у винаймленому житлі.
    Звертаюся до Вас за домомогою у співпраці. Цікавою історією переплетині два села Уріж і Підмонасирок. Знаю, що в цих містах в давнину процвітав монастир, який на мою думку мав неабиякий вплив на формування майбутнього митрополита Антонія Вінницького (Ви в одному із своїх інтерв’ю, називаєте його своїм родичем). Доречі він останній із митрополитів правосланої Церкви, який носив титул Митрополит Київський і всієї Русі. Після нього перебрали уже титул Москва. Хочеться історично обгрунтувати глибини таємниці давнини які заховані в дебрах древності цих сіл. Тож запрошую до співпраці!!!
    Надіюся, що відповісте на мій лист. При бажанні можите зателефонувати мені – 067 89 25 841 священик Михайло Коник.
    Нехай береже Вас Господь!!!

  39. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    Героям слава!

  40. Люба коментує:

    Здравствуйте, Галина! Вышла на Вас через “Прозу”. Спасибо, что не ушли из этого сайта. Держитесь. Скорейшей победы!
    Слава Украине!

  41. Наталя Рубан коментує:

    З Днем народження, дорога Галино Василівно! Щіро дякую за надхнення та наснагу до життя.

  42. Бокшань Галина коментує:

    З Днем народження, шановна Галино Василівно! Хай у Вашому Королівстві завше буде сонячно! Хай у ньому буде затишно Вам і Вашим рідним! Щиро дякую за те, що своєю творчістю надихаєте мене на наукову роботу!

  43. Віталій коментує:

    Вельмишановна Галино Василівно! Ми, зі своїми читачами, поздоровляємо Вас з черговим роком дії, креативу та добрих думок!
    Бажаємо подальшого написання творів, які надають розвитку сучасній українській літературі, а прийде час – і світовій.

    З днем народження! Щастя!

    Перекладач та група читачів-єкспертів з різних країн

  44. Галя коментує:

    Галина Василівно! Щиро хочу Вам подякувати за книгу “Кожен день інший”. Читала її в потязі з великою насолодою, подекуди на сторінках впізнаючи себе. Вона така домашня і затишна, навіть обкладинка закохує в себе.
    Щиро дякую Вам за те, що Ви є в нашій українській літературі!

  45. Michael Dorfman коментує:

    Дуже дякую за чудесну зустрич

  46. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    Увага! До всіх тих бідолашних батьків, які шукають книжку “Лялечка і Мацько”.Прошу зрозуміти: не я вносила цю книжку в шкільну програму, я навіть про це не знала.Всі претензії до тих добрих людей, які складали програму.З огляду на мої складні стосунки з видавництвом, я не можу викласти і Інтернеті текст.Але ви можете це зробити.Якщо ж вам, панове, потрібно мати цю повість для внутрішнього вжитку, прошу звертатися до мене за адресою antrum1@gmail.com . Я безкоштовно надам текст у ваше розпорядження.Тільки прошу звертатися до мене українською або англійською мовою.Це -обов”язкова умова. З повагою Галина Пагутяк.

  47. Бандера коментує:

    як ви відноситесь до подій,що відбуваються на майдані незалежності?

  48. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    дякую, Васильку

  49. Василь Кармазин коментує:

    З Днем Народження. Здоров’я та творчих успіхів!

  50. Василь Кармазин коментує:

    В криївку/бункер можна як сховатись, так і гонорово вийти, нарешті. Як на мене, нам пора виходити…

  51. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    Василю, дякую, що знайшов мене, але партизани мусять сидіти в схроні.

  52. Василь Кармазин коментує:

    Привіт, хресна мамо:)
    Сто років не бачились (ок, нехай це моя вина – хтось же має бути винуватий:)).
    Тю, ще й написав 8 березня – це випадково, чесно. Як би там не було, мої вітання. Якщо не з нагоди дня Клари Цеткін, то просто так, від вдячного похресника і переконаного бандерівця.

  53. Олександр коментує:

    Світ зміюєця тому що змінюємося ми, без нас він навіть не існує у тому вигляді як ми його сприймаємо. Відчуття що: – “це світ змінився, а не я” – має схожість з відчуттям що це не я рухаюсь у потязі, а дерева рухаюця повз мене. Життя це процес і у ньому змінюєця усе, без змін життя не має. Як творча людина це требо розуміти, інакше творчшсть ризикує стати не адекватною світові та нікому крім тебе не потрібною. Щиро бажаю натхнення, творчих успіхів та розуміння себе у контксті свого світогляду.

  54. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    А я забула.Сором і встид)) Вітаю Вас також! Будьмо!

  55. Віталій Щербаков коментує:

    Галино Василівно,
    поздоровляю Вас із Світовим днем письменника.

    Натхнення на усіх шляхах!

  56. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    Та я сама це недавно зрозуміла.І мені зразу стало легше.Краще мати принципи, ніж їх не мати. Дякую, що зрозуміла все вірно.

  57. Люда Т. коментує:

    Спіймала себе на думці, що саме фраза “Це світ змінився, а не я” сколихнула все – справді, мене не раз намагалися переконати, що міняємось ми, а світ такий, як був сто віків тому. А я якось глухо й мовчки опиралася такому переконуванню. А тут знайшла собі підтримку. Дякую, Галю.

    Сайт цікавий. І “подорожувати” ним можна на власний настрій: що саме до душі на цю мить. І фото, і роздуми, і книги.

  58. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    Сайт я створювала разом з Томашем Янковським із Вроцлава.Ми хотіли, щоб він був не схожий на інші. Усі цього хочуть, але тут подається лише ексклюзивна інформація. Дякую, пане Володимире, за відгук.

  59. Володимир коментує:

    Вітаю Галину Василівну з новим сайтом.
    “Про себе” – сподобалося, і навіть дуже! “…спроба поспілкуватись зі світом, оминаючи ринкові відносини і все те, що їх супроводжує… Вільний час – це не розкіш, а людська якість” – надихнуло на роздуми.
    Пані Галині і всім, хто робив і робитиме сайт подяка і побажання гарного творчого життя.
    Читатиму далі…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Як живеться без книгарень

    Та як живеться? Нормально.Звикли вже.Зате повно кнайп по всіх галицьких містечках, ростуть як гриби після дощу.На весь Дрогобич одна маленька книгарня, бо ті, що є, просто тримають місце для наступних кнайп.Львівський Форум  видавців теж згадують, як місце, де можна посидіти, вип[...]