Kanał RSS

O mnie

64

Галина Пагутяк Cześć! Jeśli już trafiliście na moją stronę, to pozwólcie, że zrobię Wam małą wycieczkę po niej, bo jest ona zupełnie niestandardowa. Zebrać wszystko pod jednym dachem — całkiem nie zły pomysł, ale wymagający, gdyż nie chciało się powtarzać wszystkiego tego, co jest już w internecie, w tym: recenzji, wywiadów, video, audio, fotek artykułów, oficjalnej i nieoficjalnej biografii. Jestem przekonana, że strona to nie witryna sklepowa, ale sposób na dialog ze światem z pominięciem oficjalnych kanałów. Strona ta nie jest też encyklopedią dla tych, którzy nie mają czasu. Wolny czas to nie luksus, lecz jakość życia.

Zatem, na początek płody mojej wyobraźni — część o książkach. Mam ich dużo, więc była to najtrudniejsza część pracy nad stroną. Dodatkowo nikt inny nie mógł mi pomóc — zdecydowałam się wystawić własną ocenę każdej z książek oraz dobrać z nich fragmenty. Najnowsza książka będzie u góry strony, najstarsza — w dole.

Następna część — eseistyka. Nigdy nie rzucę tego niewdzięcznego zajęcia — piszę artykuły dla zaxid.net, wcześniej pisałam jeszcze dla  Litakcentu. Nie wszystko da się przekazać językiem artystycznej literatury, a przecież jest jeszcze potrzeba wyrażenia swojej postawy do Życia. Jak długo ona będzie trwać, nie wiem, jednak ponieważ te wszystkie teksty zostały już opublikowane, to już ich się nie da wytrzeć. I trudno byłoby Wam do nich dotrzeć.

Rękopisy — na prawdę niepublikowane teksty i trzymanie ich na tej stronie jest moim prawem autorskim. Tu też znajdą się rzeczy opublikowane w czasopismach, bo nakłady ich są mizerne.

Blog — tutaj . Chcecie — komentujcie, ale jeśli komentarze będą wyprowadzać mnie z równowagi, to je wytrę, jasne? Zwłaszcza, że można napisać do mnie list i o wszystkim spokojnie porozmawiać. Publiczna dyskusja nie odsłania prawdy, lecz umiejętność rozłożenia kogoś na łopatki. Jeszcze nie wiem o czym będziemy pisać w blogu: może to będą wrażenia z podróży, czy z przeczytanego, czy cichy płacz (tak też bywa).

I pokażę też fotografie, które sama zrobiłam. To też twórczość.

Obcojęzyczne — tu są przekłady mojego autorstwa z rosyjskiego, jak i przekłady niektórych z moich rzeczy lub odnośniki do nich.

Część z bibliografią zawdzięczam dr Aloni Artjuch. Sama bym niczego takiego za nic nie napisała. Z kolei Alona Artjuch zawdzięcza mi dysertację. Pisała o mojej twórczości.

Ot i wszystko. Acha, oto gdzie mnie można jeszcze najczęściej znaleźć:

Resztę znajdziecie w wyszukiwarkach, wpisując Галина Пагутяк — wywiady, video, audio itp.

A jeszcze można znaleźć mnie w domu, we Lwowie, ale to już trzeba ustalać indywidualnie.

64 komentarze(-y) »

  1. Роман pisze:

    Дуже сподобалось.

  2. Іван pisze:

    Галя, те як Ви пишете – прекрасно. Але ваш погляд на речі цілковита хуйня…

    Іван Цалько

  3. Андрій Касіян pisze:

    Прочитав декілька статей.
    Дякую Вам за глибокі, цікаві, повчальні рядки.

  4. Олексій pisze:

    Випадково прочитав Писар Східних воріт Притулку і Писар Західних воріт Притулку.
    Це -ШЕДЕВР.
    ДЯКУЮ.

    ГОСПОДАР також дуже сподобався.Булоб цікаво дізнатись продовження історії.

  5. Інна pisze:

    Шановна Галино Василівно! Давно захоплююсь Вашим талантом. Зачарована вашою книгою „Пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками”, яку щойно прочитала. Дякую Вам за неймовірний світ, створений Вами і за те, що є можливість в нього потрапити.

  6. Олена pisze:

    Як же ж ви все правильно пишете… Але. Допоки такі чорноробочі (приміром, як мій брат — Олек Веремко-Бережний)будуть писати цілі розділи кандидатських таким от кандидатам наук,як Герасименко-Александрова Ніна Василівна (працювала в Інституті української літератури, зараз — Перший, бачте, канал нацрадіо), доти і йтиме процес, який ви описуєте. До речі, помилок вищезгадана пані Герасименко навіть у позовних заявах до суду робить таку кількість, що її вчителі з КНУ Шевченка за голови б взялись як один: а дали ж їй диплом з відзнакою свого часу))))))

  7. Євгеній pisze:

    Декілька років тому, на книжковому ярмарку купив Урізьку готику. Читати було надзвичайно важко, я майже продирався крузь кожне слово, речення і сюжетну лінію. Це було наче потроху пити густий тягучий мед.
    Я справді занурився у те похмуре і містичне середньовічне село. Уявлява чітко малювала мені життя і обряди тих бойків і головних героїв, їхні переживання і страхи. Я також реально разом з ними відчував ту тривожну атмосферу і безвихідь. Але захопленість детективною історією штовхала усе таки уперед.
    За вечір вдавалося пройти лише декілька сторінок, тож на прочитання пішло майже півроку.
    Якогось подібного тексту і стилю написання більше не зустрічав.
    Сама авторка видається мені загадковою і потужною особистістю
    Саме зараз знахожусь на Бойківщині,і коли оглядаю дерев’яні церкви збудовані за Імператора Франца Іосифа, коли захожу на старі цвинтарі, де стоять похилені чавунні хрести заточені у камінь, коли бачу покинуті хати і дворища – на мене неодмінно насувається Урізька готика.

  8. Татьяна pisze:

    Добрый день, Галина. Извиняться за москальску не буду – как могу, так и пишу. А пишу, чтобы поблагодарить за Кенигсберг. За ощущение той невысказанной мистики, которую испытала в Калининграде, и которая вылилась через Вас в книге „Сны Юлии и Германа”. Мы ездили по городу с экскурсоводом – пожилая женщина, дочка австрийки и советского офицера. Она с большой любовью указывала на детали, которые остались с довоенной Австрии – оградка, решетки на окнах. А у меня было четкое ощущение, что я знаю, какой дом сейчас увижу за углом. Что я здесь была. В семье моей мамы, которая родилась и выросла в Казахстане, была легенда, что ее дед – австриец. Расстреляли в 37 НКВД, позже пришло извещение, что невинно расстрелян. В музее Канта со старых фотографий на меня смотрела мама – четкая копия ее детских фотографий (конечно, это не претензия на родство с великим философом)) Уже дома, в Киеве, пошел поток информации: случайно нашла ссылочку на сайт с данными о рассрелянных – мой прадед оказался украинцем из Повет-Долинский уезда, с. Белеев – видимо когда-то была Австрия. Как он оказался в Казахстане, никто не знает. В тот же год умерла бабушка в Казахстане (она из потомков русских староверов), поехала ее хоронить и нашла документы деда (сына украинского прадеда) – разные грамоты за проявленную смелость (прокладывал связь в особо опасных ситуациях)и медаль за освобождение Кенигсберга. Опять Кенигсберг. Потом стало все забываться, но появлась Ваша книжка. И боль от того, что Вы пишите на сайте. Где такие как я – чужие. Где мой дед – подлый „вызволитель”. И еще боль, потому что у Вас есть Ваш любимый Львов. У меня тоже Львов любимый, но не мой, а „моего” города нет – предки и память разбросаны по разным городам и странам. Но это уныние, а уныние есть грех, Бог помогает в плюсе (чего очень не хватает в Украине и на Вашем сайте – выходить на позитивное сознание). У меня в плюсе Кенигсберг и другие места памяти моих предков – в Украине, Казахстане, России. И я буду продолжать любить мою страну и хорошо делать то, что умею, несмотря на обвинения „чужая”, „москалька” и т.п.

  9. Письменниця різко розкритикувала тих, які „махають оливковою гілкою перед розкладеним трупом імперії” http://volianarodu.org.ua/uk/Kultura-i-duchovnist/Pysmennytsya-rizko-rozkrytykuvala-tych-yaki-machaiut-olyvkovoiu-gilkoiu-pered-rozkladenym-trupom-imperiji

    22 січня має відзначатися як День Незалежності і Соборності України, – Заява УНРади
    http://volianarodu.org.ua/uk/Polityka/22-sichnya-maye-vidznachatysya-yak-Den-Nezalezhnosti-i-Sobornosti-Ukrajiny-Zayava-UNRady

    Пишіть нам ))

  10. Доброго дня,Галино!Зараз на уроці української літератури ми вивчаємо ваше оповідання ,,Новий бестіарій або втеча звірів”.Це надзвичайно цікавий твір.Від всього класу просимо вас не припиняти писати такі гарні і фантастичні оповідання!

  11. Я мешкаю у Львові, якщо що)

  12. Доброго дня, я студент 2 курсу, зараз вивчаємо ваш твір „Потрапити в сад”, дуже подобається ваш твір, ми з групою дуже хотіли б з вами зустрітись.

  13. Дякую, пані Галино!

  14. Дякую, пані Валентино!

  15. Василь pisze:

    Доброго дня!
    Завітав до Вас випадково, читав блог. Цікаво, дякую.
    Жахнуло те що мало відгуків/відвідувачив. Напевно це важко. Тримайтеся.

  16. Бокшань Галина pisze:

    З Днем народження, шановна Галино Василівно!Бажаю Вам якнайбільше світла, миру і радості! Хай сонячні острови Вашої творчості допомагають читачам плекати віру в перемогу добра й людяності!

  17. Мила пані Галино! З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ВАС! Нових задумів, нових книг, міцного здоров”я і многая-многая літа!!!

  18. Чапля Iгор pisze:

    Добрий день,Галинко!Вибач за панiбратство.К своему стыду только сейчас узнал,что ты известный писатель.МОЛОДЕЦ!!

  19. Вадим pisze:

    Доброго дня,Галино Василівно.Нещодавно я був вражений вашими творами…Настільки вражений,що аж вирішив написати вам.

  20. Шановна Галино Василівно, я завершую написання посібника з методології літературознавства і хотіла розмістити в ньому маленький уривок (на одну сторінку) з вашого твору „Урізька готика” для аналізу студентам. Чи не будете Ви проти? Заздалегідь дякую за відповідь. Детальніше про мене на сайті університету.

  21. А мене туди ніхтоне запрошує)

  22. Barcelona pisze:

    Доброго дня! Перепрошую, питання тривіальне – Не плануєте зустріч зі свіоїми поціновувачами у Рівному?

  23. Наталя pisze:

    Ох, я випадково виявила, що серед Ваших дописувачів є ще одна Наталя. То це не я! я Вашу творчість знаю і шаную від „Гірчичного зерна” починаючи, а особливо люблю оте Ваше вавілонське… з Енкіду та Шахмат. Мені чомусь дуже близький цей сюжет.

  24. Наталя pisze:

    Так, звісно – все знайшла. Дякую!

  25. Адресу бачите?

  26. Наталя pisze:

    Доброго дня! Це та сама Наталя, що тін-тіна :-)
    Дуже дякую за посилання і тепер завжди читатиму ваш Сайт.

  27. Олексій pisze:

    Dear Halino, please contact me – usually I help writers concerning copyright matters, including litigation since I am a lawyer and a playwright dipicting Lviv. I was badly impressed by the case with Ministry of Education. Respectfully yous,

  28. Напишіть мені на мою електронну адресу,вона на першій сторінці, і я Вам надішлю.

  29. студентка Яна pisze:

    Вітаю, Галино Василівно! Чи можливо знайти онлайн версію вашої книжки “Кожен день інший”?
    Щиро дякую Вам за те, що Ви є в нашій українській літературі!

  30. Карина pisze:

    В мене питання??? Я вже подивилася обшукала весь интернет и незнайшла не одного факту про дитинство письмениці.

  31. Jel Tin pisze:

    Чи можете сказати, що залишилось выд друкарны ы маэтку Яна Щасного Гербурта у Боневичах?

  32. Анатолій pisze:

    «…розчинились в оцті прагматичної реальності, яка набуває дедалі більш ірраціональних форм після закритих комуністичних заводів, шахрайської приватизації і втечі в Італію, де можна ні за що не відповідати…»
    Сентиментальні мандрівки Галичиною.
    Цікавий і влучний діагноз. Або скоріше не діагноз а симптоматика…
    Хочеться продовжити. Ця структура, що поширилась на наші терени, завжди була ірраціональною, штучною. Від самого свого народження, навіть тільки народившись, вона вже втілювала ідеал любої системи – повну автономію від конкретних обставин її існування…

  33. Анатолій pisze:

    О! Знайшов!
    „У книжці „Потонулі в снігах”.В журналі „Сучасність” торік було”

  34. Jel Tin pisze:

    Ми з Вами не знайомі, проте я багато чула про Вас від своєї бабці та охоче перечитаю Вашу книгу, подаровану їй. Незважаючи на велику різницю у віці, я знаходжу у Ваших книгах багато спільного, люблю ходити тими ж шляхами і знову і знову повертатись в Уріж. Хочу сказати Вам велике дякую, адже лише від Ваших книг мені стає тепло в душі.

  35. Анатолій pisze:

    Я читав російські переклади Ваших двох текстів про Канта і питав про ці ж Ваші тексти на українській. Потім читав коментарі до них. Подумалось, що ці коментарі до перекладів мабуть принесли Вам неприємності.Особливо самий найбільший, з чорно-білим фото молодого лейтенанта Радянської армії…

  36. Недавно була в Бориславі, шукала сліди нафтової промисловості з Олегом Микуличем.Навесні займуся озокеритними швхтами. А взагалі я пишу про постіндустріальний світ.

  37. Хіба що навесні

  38. Пане Анатолію, є багато перекладів Канта українською мовою.Шукайте в книгарнях.

  39. Tin Jel pisze:

    Пані Галино, чи плануєте Ви ще раз завітати до Самбора?

  40. Анатолій pisze:

    Яке у Вас цікаве сприйняття Канта! Я би сказав – поетичне. Шкода, що читав тільки російський переклад. Для того щоб читати український текст, треба знайти і купити якусь Вашу книгу?

  41. Анатолій pisze:

    Ще донедавна міг відвідувати солеварні Долини, Болехова, калійні копальні Калуша і Стебника. А зараз сумно. Цей простір щезає вдруге. Перший раз він щез коли його покинули люди і мандруючи, намагаєшся його пережити. Якщо ще не були, обов’язково відвідайте Заболотівський тютюновий завод. Там ще є охорона і в приміщеннях для персоналу живуть люди.

  42. Анатолій pisze:

    Прогортав одну Вашу книгу. Звернув увагу на слова, що Ви цікавились промисловою архітектурою. Чи мала та цікавість якесь продовження або завершення?

  43. священик Михайло pisze:

    Дорога Галино Василівно! Ми з Вами ще не знайомі, але я з 2013 року назначений на храм Пресв. Трійці в с. Уріж (УПЦ). Це та сама спільнота, яка молитьмя зараз в Підмонастирику в у винаймленому житлі.
    Звертаюся до Вас за домомогою у співпраці. Цікавою історією переплетині два села Уріж і Підмонасирок. Знаю, що в цих містах в давнину процвітав монастир, який на мою думку мав неабиякий вплив на формування майбутнього митрополита Антонія Вінницького (Ви в одному із своїх інтерв’ю, називаєте його своїм родичем). Доречі він останній із митрополитів правосланої Церкви, який носив титул Митрополит Київський і всієї Русі. Після нього перебрали уже титул Москва. Хочеться історично обгрунтувати глибини таємниці давнини які заховані в дебрах древності цих сіл. Тож запрошую до співпраці!!!
    Надіюся, що відповісте на мій лист. При бажанні можите зателефонувати мені – 067 89 25 841 священик Михайло Коник.
    Нехай береже Вас Господь!!!

  44. Люба pisze:

    Здравствуйте, Галина! Вышла на Вас через „Прозу”. Спасибо, что не ушли из этого сайта. Держитесь. Скорейшей победы!
    Слава Украине!

  45. Наталя Рубан pisze:

    З Днем народження, дорога Галино Василівно! Щіро дякую за надхнення та наснагу до життя.

  46. Бокшань Галина pisze:

    З Днем народження, шановна Галино Василівно! Хай у Вашому Королівстві завше буде сонячно! Хай у ньому буде затишно Вам і Вашим рідним! Щиро дякую за те, що своєю творчістю надихаєте мене на наукову роботу!

  47. Віталій pisze:

    Вельмишановна Галино Василівно! Ми, зі своїми читачами, поздоровляємо Вас з черговим роком дії, креативу та добрих думок!
    Бажаємо подальшого написання творів, які надають розвитку сучасній українській літературі, а прийде час – і світовій.

    З днем народження! Щастя!

    Перекладач та група читачів-єкспертів з різних країн

  48. Галя pisze:

    Галина Василівно! Щиро хочу Вам подякувати за книгу „Кожен день інший”. Читала її в потязі з великою насолодою, подекуди на сторінках впізнаючи себе. Вона така домашня і затишна, навіть обкладинка закохує в себе.
    Щиро дякую Вам за те, що Ви є в нашій українській літературі!

  49. Michael Dorfman pisze:

    Дуже дякую за чудесну зустрич

  50. Увага! До всіх тих бідолашних батьків, які шукають книжку „Лялечка і Мацько”.Прошу зрозуміти: не я вносила цю книжку в шкільну програму, я навіть про це не знала.Всі претензії до тих добрих людей, які складали програму.З огляду на мої складні стосунки з видавництвом, я не можу викласти і Інтернеті текст.Але ви можете це зробити.Якщо ж вам, панове, потрібно мати цю повість для внутрішнього вжитку, прошу звертатися до мене за адресою antrum1@gmail.com . Я безкоштовно надам текст у ваше розпорядження.Тільки прошу звертатися до мене українською або англійською мовою.Це -обов”язкова умова. З повагою Галина Пагутяк.

  51. Бандера pisze:

    як ви відноситесь до подій,що відбуваються на майдані незалежності?

  52. дякую, Васильку

  53. Василь Кармазин pisze:

    З Днем Народження. Здоров’я та творчих успіхів!

  54. Василь Кармазин pisze:

    В криївку/бункер можна як сховатись, так і гонорово вийти, нарешті. Як на мене, нам пора виходити…

  55. Василю, дякую, що знайшов мене, але партизани мусять сидіти в схроні.

  56. Василь Кармазин pisze:

    Привіт, хресна мамо:)
    Сто років не бачились (ок, нехай це моя вина – хтось же має бути винуватий:)).
    Тю, ще й написав 8 березня – це випадково, чесно. Як би там не було, мої вітання. Якщо не з нагоди дня Клари Цеткін, то просто так, від вдячного похресника і переконаного бандерівця.

  57. Олександр pisze:

    Світ зміюєця тому що змінюємося ми, без нас він навіть не існує у тому вигляді як ми його сприймаємо. Відчуття що: – „це світ змінився, а не я” – має схожість з відчуттям що це не я рухаюсь у потязі, а дерева рухаюця повз мене. Життя це процес і у ньому змінюєця усе, без змін життя не має. Як творча людина це требо розуміти, інакше творчшсть ризикує стати не адекватною світові та нікому крім тебе не потрібною. Щиро бажаю натхнення, творчих успіхів та розуміння себе у контксті свого світогляду.

  58. А я забула.Сором і встид)) Вітаю Вас також! Будьмо!

  59. Віталій Щербаков pisze:

    Галино Василівно,
    поздоровляю Вас із Світовим днем письменника.

    Натхнення на усіх шляхах!

  60. Та я сама це недавно зрозуміла.І мені зразу стало легше.Краще мати принципи, ніж їх не мати. Дякую, що зрозуміла все вірно.

  61. Люда Т. pisze:

    Спіймала себе на думці, що саме фраза „Це світ змінився, а не я” сколихнула все – справді, мене не раз намагалися переконати, що міняємось ми, а світ такий, як був сто віків тому. А я якось глухо й мовчки опиралася такому переконуванню. А тут знайшла собі підтримку. Дякую, Галю.

    Сайт цікавий. І „подорожувати” ним можна на власний настрій: що саме до душі на цю мить. І фото, і роздуми, і книги.

  62. Сайт я створювала разом з Томашем Янковським із Вроцлава.Ми хотіли, щоб він був не схожий на інші. Усі цього хочуть, але тут подається лише ексклюзивна інформація. Дякую, пане Володимире, за відгук.

  63. Володимир pisze:

    Вітаю Галину Василівну з новим сайтом.
    „Про себе” – сподобалося, і навіть дуже! „…спроба поспілкуватись зі світом, оминаючи ринкові відносини і все те, що їх супроводжує… Вільний час – це не розкіш, а людська якість” – надихнуло на роздуми.
    Пані Галині і всім, хто робив і робитиме сайт подяка і побажання гарного творчого життя.
    Читатиму далі…

Dodaj komentarz

Twój adres e-mail nie zostanie opublikowany. Wymagane pola są oznaczone *