Kанал RSS

‘Блог’ Kategoria

  1. Яблука не мають імунітету

    0

    Серпень 11, 2018 від Галина Пагутяк

        Яблука в кошику дуже швидко зігниють, якщо серед них виявиться бодай одне гниле. Від одного дотику.Ніхто не покладе до кошика гниле яблуко, але в зовні здоровому плоді може бути прихована гнила серцевина. Найчастіше починають гнити побиті яблука, а також ті, які  підхопили гниль ще на дереві. Це лише алегорія. Українська культура інфікована і биттям, і залякуванням митців, й колоніальною заразою, привезеною з Москви, що  далі передається у спадок.Потяги розвозять її по всій країні і це не контрабанда: інфіковані самі пасажири.А відтак у нас все кроїться за імперськими викрійками: фільми, театральні вистави, пісні, тексти.Цього всього б давно не було, Читати більше »


  2. Діти, де вас подіти

    1

    Серпень 2, 2018 від Галина Пагутяк

      Сучасна, тобто та сама радянська школа плюс корупція і здирництво, що набуло гротескних розмірів, не готує дітей до самостійного життя.З цим, гадаю, усі згодні. Мало того, що 11 років шкільної науки нагадують тюрму Шоушенк, втікати звідти немає сенсу,якщо ти не маєш плану дій на свободі. Принаймні, там був сякий-такий нагляд.Але ті, хто погано навчався, не хотів, або не міг, опинився над прірвою.В кращому випадку його кудись запхнуть на платне навчання в приватний навчальний заклад, задля того мама поїде до Італії, а в гіршому – сором перед сусідами, бо здобути якесь ремесло без диплома про вищу освіту – це ганьба. Читати більше »


  3. Ювілейна каббалістика

    2

    Липень 27, 2018 від Галина Пагутяк

        Ювілей – це як репетиція похорону, тільки об’єкт ювілейних претензій ще може огризатись.Ну-ну, скаже хтось з молодих письменників, не довго вже цій старій шкапі залишилось ряст топтати, в архів її, і запечатайте, щоб не втекла  свої поля та ліси. А інші подумають,  як це приємно тицяти носом повну сил і здоров’я жінку у її паспорт і бажати й многая літа, бо що ще можна побажати особі такого віку? Притуплена емпатія чи неделікатність – як все це витримати? Тому я  перед тим прибрала дату народження з ФБ, встала зранку, залишила спільноту на Усика, погодувала котів, своїх та безпритульних, і Читати більше »


  4. Незрячі гречкосії

    1

    Липень 22, 2018 від Галина Пагутяк

    Якби мене спитали зараз, що є спільне для всіх українців попри те, що наше суспільство дуже розділене і порозуміння між окремими верствами неможливе, то я б відповіла: нелюбов до себе.Чи це хохли, чи малороси, чи ліберали, чи совки, чи патріоти – усі вони почуваються недолюбленими і винними у всіх смертних гріхах, особливо, зраді, брехні і ксенофобії.  Народ, який  не завойовував жодних територій, не мав багато століть власної держави, сам себе ганить і шмагає. Чи може людям просто ліньки думати власною головою? Я чекала на автобус у своєму селі і слухала, як жінка каже, що українці  підлі й продажні, злодії,зрадники і Читати більше »


  5. Пасинки смерті

    0

    Липень 14, 2018 від Галина Пагутяк

          Переможені не повертаються.Це дозволено тільки переможцям – з щитом або на щиті. І тут починається найстрашніше, чи навіть найганебніше.Чи  скалічений римський легіонер, чи однорукий іспанець Сервантес, чи постарілий запорожець – всі вони стають пасинками смерті.Вона відвертається від них.Відвертається і життя. Війна залишає по собі тисячі калік і суспільство, якщо неможлива реабілітація, мусить про них подбати.Вже не пам’ятаю у кого з забронзовілих класиків соцреалізму я читала зворушливу історію про госпіталь для безпомічних інвалідів війни: ідеальні умови, персонал, який не обкрадає, найкращі ліки.Тоді я ще не знала як після війни ловили на ринках скалічілих солдатів-переможців, садовили у потяг і Читати більше »


  6. Уже так більше не буде?

    2

    Липень 8, 2018 від Галина Пагутяк

        Свято Івана Хрестителя – щороку,а з’їзд роду Модрицьких з нагоди виходу книги про них –  раз в житті.Один з найдавніших родів дрогобицьких передміщан,шляхти гербу Яструбець. розбудовував Дрогобич, століттями оберігав українську ідентичність  міста, віддавав життя за Україну, прикрашав місто талантами і майстерністю, робить це і зараз, хоч і дуже порідів.Повинна би бути якась  програма збереження пам’яті такого феномену як передміщани. Поки він не розчинився в діаспорах, заробітчанстві, поки байдужі нащадки не викинули в сміття давні світлини і старі меблі.Байдужість породжує порожнечу і її не заповниш грошима чи статусними речами, як духовну убогість  Дрогобича не приховаєш фестивалями і показухою.Міська влада Читати більше »


  7. Вибачте нас,українців…

    3

    Червень 29, 2018 від Галина Пагутяк

    Вибачте нас, українців, за те, що кожного дня вбивають наших синів і братів на війні, і  це заважає вашому бізнесу. Вибачте , що країна, яка захопила наші землі, збила ваш літак і забрала життя мирних громадян. За те, що вам доводиться відмивати від крові гроші і обійматися з  кремлівським монстром. Що у вас уже болить язик висловлювати занепокоєння і ховати  очі  кожного разу, коли  брутально порушують наші фундаментальні людські права. Вибачте, що ми також, як і всі люди на планеті, заслуговуємо  право на життя, чисте довкілля,  гідну оплату праці, освіту, ЗМІ і обслуговування державною мовою у своїй країні. Вибачте,що ми  Читати більше »


  8. Доки мовчить історична пам’ять

    0

    Червень 23, 2018 від Галина Пагутяк

      Військові злочини мусять бути покарані і не забуті,щоб  уникнути їх повторення. До них не можна приліпити штамп локальної історії,бо вони належать  історії глобальній. Це – урок, який треба вивчити, аксіома, яку треба прийняти як метод. Злочини окупаційної влади на Донбасі мають той самий почерк,що і злочини енкаведистів у червні 1941 року, коли в Галичині було замордовано десятки тисяч українців і поляків: членів «Просвіти»,  вчителів,лікарів,адвокатів,науковців,священиків. Всього лише за кілька днів. Як і тепер, тіла закопували, вкидали в шахти,топили, щоб  приховати злочини. Суспільство не вивчило уроку. Ті самі методи розправи і та сама наївність,що сусіди не донесуть, що окупанти виявлять гуманність. Читати більше »


  9. Чим завинила українська література?

    2

    Червень 16, 2018 від Галина Пагутяк

    «Депресивна», «хуторянська», «провінційна»,»плаксива»…Одне слово,  сільська. Найбільше село ненавидять  ті, хто звідти втік і вважає  московський суржик виявом високої культури. Найбільше ненавидять українську класичну літературу ті, хто читав її лише в шкільних хрестоматіях і його знання про неї залишились на тому самому рівні. Відчуваючи,що це негарно, непатріотично,  дехто почав приміряти на класиків модерні шати,колупаючись в їх особистому житті, але більшість нав’язує  малоросійську опінію, що в нас ніколи не було  достойної літератури, і що її треба викинути  взагалі зі шкільної програми, бо вона травмує невинні дитячі душі. Я все  це чую ціле життя і не лише  від прихованих українофобів, а й від Читати більше »


  10. “Хочете з України зробити хутір?”

    0

    Червень 8, 2018 від Галина Пагутяк

    Найбільше побоювання новітніх культуртрегерів, носіїв універсальної поп-культури і адептів політкоректності, аби Україна,не дай,Боже, не стала хутором. Ця думка  ще шкідливіша  ніж московська загроза,бо там можна встановити, принаймні, видимі фільтри і це все-таки фронт –ворог перед тобою. Так само у цивілізований спосіб поступово можна витіснити малоросійство з освіти і культури. Але як витіснити з голів пієтет до всього «імпортного»? Що на одному рівні з німецькими люстрами, американськими джинсами і чеським «хрусталем». І що таке, власне, хутір? Це -свобода, незалежність, гармонія з довкіллям. Недаремно у 50-і роки українські хутори зрівнювали бульдозерами. І ця колоніальна короста – ознака провінційності і вторинності, а не Читати більше »