Kанал RSS

‘Блог’ Kategoria

  1. Різдво на хуторі

    1

    Січень 5, 2022 від Галина Пагутяк

    Різдво на хуторі казка У Діда й Баби  на хуторі не було ні інтернету, ні телевізора, але вони добре знали, коли настане Різдво, бо напередодні на небі з’являється Різдвяна Зірка.  Хутір був трохи далеченько від села, там  у Катрусиній крамниці  вони теж могли дізнатись всілякі новини, у тому числі й оцю. Влітку й восени до крамниці ходила Баба, а восени і взимку – Дід. Купували там оселедець, кільку, цукерки, нитки, сіль, сірники та все, що душа забажає. А на господарці мали вони корівку Параню, песика Дуная, кота Мурчика, з десяток курочок і три вулики. Часом, коли було нудно, Дід просив Читати більше »


  2. Забіліли сніги…

    3

    Грудень 10, 2021 від Галина Пагутяк

      Жити і знати, що твою книгу ніколи не видадуть, музику не зіграють, картину не виставлять. Що вони будуть вічно переховуватись, а повз тебе, нікчемного, вбогого, хворого проходитимуть вгодовані на державних  пайках номенклатурники. І що зараз, якщо доживеш, усе буде так само, якщо не знайдеш спонсорів. Не краще живуть і ті колишні повстанці, що боролись за незалежну Україну: пенсія 1200 гривень, що б там не брехала влада. Неосовок, неомарксизм, постмодерн диктують правила новому поколінню, які нічим не відрізняютьться від сталінізму чи брежнєвщини – сиди тихо, не протестуй, і буде тобі добре. Будь порожнім, як бубон всередині, вийми з дзвону свого Читати більше »


  3. Українська книга: «Блюз на холодній землі» Олексія Ганзенка

    0

    Листопад 19, 2021 від Галина Пагутяк

      Як це українські філологи виходять з альма матер з однаковим набором уявлень про сучасну літературу, тобто  списком хітів уксучліту, по 5 штук імен поетів і по 5 прозаїків, що їм нашептали у вушка загадкові викладачі, не уявляю, бо  люди ж ми усі різні й не можемо однаково думати. Отже, це маніпулювання. І, не дай, Боже, їм стати експертами тих паразитуючих  на книзі структур, що зробили літературну критику  фарсом, чи викладачами. Я знаю лише,  що брехня знищить цей світ і всю його брехливу культуру. Першокласні письменники лежать у викопаних для них ямах і дивляться на  небо, а над ними метушаться Читати більше »


  4. Книжкоцид

    1

    Листопад 14, 2021 від Галина Пагутяк

      Пригадуєте анекдот, як міліціонери довго не можуть вирішити, що подарувати колезі на уродини? Нарешті хтось  пропонує несміливо: « А може, книжку?» «Та ні, книжка у нього вже є.» Менш відомий історичний факт, коли за небіжки Австрії вирішили «почистити» університетську бібліотеку у Львові, щоб звільнити місце для «своїх» книжок. Вилучити і знищити книжки, що були в кількох екземплярах, залишивши лише один. А що трапилося в часи воєн і розрухи з тими поодинокими примірниками – не варто й пояснювати. Зникли книги унікальної добромильської друкарні Яна Щасного Гербурта початку 17 ст. «Наука добромильська» в єдиному примірнику є у Варшаві. Що трапилося з Читати більше »


  5. Українська книга: «Люди і трафарети» Сергія Гупала

    0

    Листопад 5, 2021 від Галина Пагутяк

      Книга написана у 2001 році, видана у 2018 в «Українському письменнику». Учора я перечитала її знову і зрозуміла, що дійсно знакові твори нашої літератури, а не те, що обрали корумповані експерти Інституту книги, видаються довго і важко, а потім ще й замовчуються, бо автори не йдуть до спілки з бісами комерції та лібералізму. Якби Андрій Платонов писав українською, то він писав би так, як пише Сергій Гупало. Це і комплімент, і не-комплімент.  Романи усіх трьох авторів – Олександра Клименка, Олега Полякова і Сергія Гупала є дзеркалом свідомості українців, які отримали Незалежність де-юре, а не отримали її де-факто. Ще маємо Читати більше »


  6. Моє спілкування з духами предків

    0

    Жовтень 31, 2021 від Галина Пагутяк

      У юності я боялась урізького цвинтаря. Там мешкали духи моїх предків. Я почувала перед ними острах – ану ж вони захочуть мене прийняти до свого кола вже зараз. На інших цвинтарях бувала залюбки, хоча якщо довго ходити там самій, простір викривлюється і тебе починає затягувати наче у вир, на дні якого – потойбіччя. Усе змінилось, коли мама повела мене на цвинтар увечері першого листопада. Московська церква, що була тоді всюди в Галичині, не толерувала запалювання свічок у той день, але люди все одно приходили. У темряві. Зараз – коли їм зручно. Лампадок тоді не було. Мама купила у сусіда Читати більше »


  7. Українська книга: «Чорний дощ» Ольги Лілік

    0

    Жовтень 22, 2021 від Галина Пагутяк

      Що виросте з дітей, яких бібліотеки і школа нині накачують мотлохом про принцес, рожевих поні та чаклунів, як імпортним, так українським? Життя розвіє чари, а не-виховання почуттів, емпатії перейдуть у жорстокість і цинізм. Не буває прекрасної юності, це, можливо, найгірший період в житті людини, якщо та здатна щось відчувати і має моральний інстинкт. Вона не має незалежності, вона беззахисна і довірлива і йде як безпритульне цуценя до кожного, хто її покличе і вислухає. А потім або врятується, або зламається. Повість Ольги Лілік «Чорний дощ» ( первісна назва «Кімната сповіді») варта того, щоб її вивчали на уроках літератури у випускних Читати більше »


  8. Українська книга: Олег Поляков «Крижана карусель»

    0

    Жовтень 17, 2021 від Галина Пагутяк

        Усі, хто вийшов з Майдану, переживають постравматичний синдром.Хтось занурився у глибоку депресію,зазнавши розчарування, бо на революціях і війнах заробляють маркітанти.Хтось відмовився від підозрілих пропозицій.А хтось мудро продовжує відстоювати правду.Письменнику теж не уникнути цього синдрому. Важливо уникнути кон’юнктури й притримати язика, тобто перо від пафосу чи іронії. Бо – Небесна сотня, бо тисячі вбитих на війні. І тільки покидьки можуть це ігнорувати. Ми ніколи не зможемо вихаркати цю кров з наших українських легень. Кармічне колесо Другий роман Олега Полякова позначений зрілістю і виходом з хаосу. Я б не порівнювала автора ні з Рабле, ні з Гомером, і не стану Читати більше »


  9. Добромильський арсенал врятовано

    0

    Жовтень 15, 2021 від Галина Пагутяк

    Два роки тому наше товариство шанувальників галицьких старожитностей з жахом дивилося на провалений дах міського арсеналу 16 ст. І не природні стихії в цьому винні, а неповороткість чиновників від культури та зажерливість місцевих бонз. І байдужість містян, які все життя прожили в Добромилі й навіть не знали, що це за занедбана почорніла споруда, в якій десятиліттями зберігали картоплю. Провалений дах означав, що невдовзі любителі наживи розтягнуть раритетну цеглу і камінь, як це було з друкарнею Яна Щасного Гербурта в Боневичах, а місце у центрі міста піде під якийсь генделик, або віллу когось з вітців міста. На наше обурення мер розводив Читати більше »


  10. Поствіртуальне

    0

    Жовтень 9, 2021 від Галина Пагутяк

        За 40 років у літературі я надивилася усього й тому  там, де інші плачуть, мені стає смішно. Бо те, що відбувається зараз,  копія того, що було в епоху соцреалізму. Та сама модель, ті самі типи, той самий серпентарій, та сама формула успіху. Колись спілчанський працівник розповідав мені, як перед з’їздом чи ще  зборами укладали всілякі списки і всі писателі хотіли потрапити бодай у якийсь.  Один з них в азарті  «напросився» у список померлих. Оті всі рейтинги, «сто найкращих», і «канони», і премії – це той самий совок, тільки в буржуазній обгортці. Особливо кумедно, коли на це купляються нібито Читати більше »