Kанал RSS

‘Блог’ Kategoria

  1. І з щитом, і на щиті

    0

    Лютий 9, 2019 від Галина Пагутяк

    І з щитом, і на щиті Пам’ятаєте,як на початку 1990-х по селах в Галичині  почали масово з’являтися символічні могили січових стрільців? Деякі з них вже занедбані. Там, як правило. не було прізвищ,просто насипана глина,обкладена дерном і зверху березовий хрест. І  табличка -»Борцям за волю України». Садили ще калину поряд і ставили прапор. Когось це навіть дратує,хтось не бачить у тому сенсу, сприймає як звичайний сільський кіч. І ось недавно я дізналась ЧОМУ. З книги Святослава Липовецького»Бандерівці.200 історій з ХХ століття» (в-во»Піраміда»). Окупанти воюють не лише з живими,а й з мертвими,особливо, коли йдеться про військові поховання. Після приходу до влади уряду Читати більше »


  2. Троянський кінь та українська еліта

    2

    Лютий 3, 2019 від Галина Пагутяк

      Не вперше чую від наших «експертів», що українське суспільство  «патріархальне». Це ж так не знати історію і культуру свого  народу. Чому ж тоді в нас ніколи не було своїх диктаторів типу Піночета, Івана Грозного, Гітлера? Приховане бажання мати над собою сильну руку, переживати солодкі мазохістичні почуття – це туга за тим токсичним  тоталітарним минулим, яке спустошило душі мільйонів наших співгромадян. Тарас Шевченко чекав на Вашингтона з «новим і праведним законом»,  а не на Сталіна, що наведе порядок зі злодіями та корупціонерами. Новим і справедливим законом. Найбільша потреба нашого народу – це справедливість. Без неї неможлива свобода кожного зокрема. І Читати більше »


  3. Замість писати про сніг…

    0

    Січень 27, 2019 від Галина Пагутяк

      Десь раз на рік я перечитую оповідання німецького письменника Бодо Узе »Свята Кунігунда в снігах». Воно про те, як не стрибати в потяг, якщо не знаєш куди він їде, щоб потім не було соромно. Дія відбувається на самому початку приходу нацистів до влади. Для багатьох  молодих людей, які  не могли зробити кар’єру, з’являється  швидкісний соціальний ліфт. Літній художник, що живе усамітнено, має молодих друзів, які діляться з ним своїми проблемами,  приходять  у його майстерню. Все,  що відбувається,він сприймає через пелену снігу,якого випало неймовірно багато. Молодий приятель пропонує написати  картину для виставки,бо ж нова влада підтримує мистецтво. Сам він вже Читати більше »


  4. Мова ненависті чи мова спротиву?

    1

    Січень 20, 2019 від Галина Пагутяк

      Ми часто плутаємо скромне маленьке «я», що намагається публічно розмовляти зі світом, з людьми, які працюють за, не сказала б,що методичками, але за певними схемами, щоб витягувати з інших сили. Мудрий не сперечається,хіба ні? Минулого тижня я натрапила у Фейсбуку на двох жінок, чиї дописи і коментарі викликали в мене  спершу гнів, бо мені здавалось,  крапка у мовному питанні вже давно поставлена. Всебічний захист і наступальність української мови в Україні у всіх сферах життя – це не обговорюється. Влада повинна прийняти це, або піти. Ага. Добросерда українка на ім’я Оксана, я не дуже вірю, що це реальна особа, закликає  Читати більше »


  5. Плебеями не народжуються

    0

    Січень 13, 2019 від Галина Пагутяк

    Вчора тінню промайнув  у Фейсбуці допис польського театрального  режисера про те, що йому набридло розсипати бісер перед плебсом. Мало хто його відзначив і, як слушно зауважила знайома письменниця, у нас би його обізвали заздрісником і рагулем. І не пустили б до ПЕН-клубу, якби він був письменником. Ще раніше я стала свідком, як один маленький поет грубо обірвав поета великого, звинувативши його в вишиватництві й шароварщині. Причому молоді українські письменники рідко собі таке дозволяють, вони краще виховані і ведуть здоровий спосіб життя. Це означає, що найбільшими ненависниками україноцентричності в мистецтві є кадебістсько-комсомольська креатура, якій вже під 60 і яка воліє бути Читати більше »


  6. Пісня без мови, мова без пісні

    0

    Січень 9, 2019 від Галина Пагутяк

      Вбогі тексти сучасних пісень навіть страшно публікувати,бо зразу впадає в очі навіть не примітивність,а відсутність змісту. Спроби покласти на музику тексти сучасних поетів вкрай рідко бувають вдалі. Це все має щось означати,бути знаком перемін в свідомості сучасної людини. У неписьменні часи закони, історія,біографія співались. У Карпатах ще донедавна існували пісні-хроніки, а найвідомішою хронікою є пісня про Довбуша,де дуже конкретно описані обставини його загибелі й названі винуватці. Якби не було тієї пісні, довелося б вірити на слово австрійській окупаційній адміністрації. Кобзарі супроводжували військо не для того аби розважати його, вони вели щоденник походів. Лірники теж ходили  і  передавали інформацію. Яку Читати більше »


  7. І дідух. і ялинка

    1

    Грудень 29, 2018 від Галина Пагутяк

      Це як 8 Березня спричиняє суперечки у соцмережах ,може, не такі палкі, але все ж досить напружені. Дідух чи ялинка.Або – або.  У нас в селі у часи мого глибокого дитинства на Різдво завжди ставили  ялинки, навіть старші самотні люди. У кутку під образами. Ялинка –це особисте, це вісь,яка з’єднує наш дім з небесами, дерево життя посеред раю. У кожного своє. Мама розповідала, що ялинки ставили ще в хаті прадіда, а далі вже нема кому розповісти. У нас, галичан, не лише кельтська кров, а й підсвідома пошана до дерев і страх перед лісом. Тільки смілива людина може забрати до Читати більше »


  8. Те, що мові пасує…

    1

    Грудень 23, 2018 від Галина Пагутяк

      Вчора у крамниці,де завжди грає пристойна музика,покупці мали змогу  почути суботню радіопередачу про мову. Гладити чи прасувати одяг – було однією з тем випуску. Очевидно,продавці самі слухали пояснення мовознавця.  Там ще лежав на подушці вгодований білий котик, час від часу простягаючи лапку до мисочки з добірними харчами. Такою я б хотіла бачити Україну: гарна музика, чиста мова, усміхнені люди і теплі котики. Мовний комфорт – одна з найбільших потреб людини. Мені пощастило народитись і жити в Галичині, я всюди чую живу мову і помічаю зміни, які в ній відбуваються. Я не хочу,щоб українська мова стала, як це трапилось з Читати більше »


  9. Місія неможлива?

    0

    Грудень 16, 2018 від Галина Пагутяк

    У 90-ті роки урізький священик приховував від парафіян, що церкву записали до Московського патріархату. Потім люди розкумекали і прогнали його з бійкою. Так-от, він казав, що «католицький» походить від слова «кат». »Народна” етимологія. Група підтримки того священика складалася як із неосвічених,так і освічених чоловіків та жінок, і вони переконали себе, що дійсно католик від слова «кат», хоча всі були охрещені греко-католицькими священиками, як їхні батьки, діди і прадіди. Конфесійна приналежність в бездержавній Україні була завжди частиною національної самоідентифікації. Останньою падала саме ця фортеця. Після неї вже й зрада Батьківщини ставала легшою. Вірите ви зараз чи не вірите в Бога,але цей Читати більше »


  10. Як зникають українські роди

    4

    Грудень 9, 2018 від Галина Пагутяк

      Відомі шляхетські роди – яскравий приклад того,як проіснувавши  століття,рід зникає за кілька десятиліть. Не конче вимирає повністю, але втрачається зв’язок між поколіннями. Ян Щасний Гербурт   (1567-1616) був єдиним сином свого батька Яна і Катерини Дрогойовської, молодший брат помер дитиною. У Яна Щасного та його дружини княгині Єлизавети Заславської був син Ян Лев і дві доньки. Ян Лев  пішов у ченці й помер дуже молодим. Дівчата змінили прізвище,вийшовши заміж. Така сама доля чекала подільських Гербуртів. Разом з ненародженими синами зникала перспектива продовження цілої низки шляхетних чи нешляхетних справ. Властиво,рід існує приблизно 500 років,селянські роди тривають довше,вони чисельніші, далекі родичі одружуються Читати більше »