Галина Пагутяк

Якою мовою ми виховуємо? Коли на початку 80-х я перевелась зі Львова до Київського університету і 1 вересня зайшла до аудиторії,то  спочатку  подумала, що заблукала.Дівчата  розмовляли між  собою російською.  Я перепитала, чи це українські філологи. Вони. І в мене вирвалось: « То чому ви розмовляєте російською?» Дівчата витріщились на мене, а оскільки то були дівчата з провінції,то їм стало незручно. Принаймні, більше я від них не чула російської. Столична інтелігенція виховувала своїх дітей шляхом найменшого спротиву. На вулиці розмовляй як хочеш,а вдома українською. Це в кращому випадку. На українську філологію йшли,щоб мати тепле місце у видавництвах. Так мені пояснила нова Читати більше »

Вчора я зустрілася з пораненим військовим, що лікується зараз у госпіталі. З Вінничини. Він перепрошував за суржик, цей милий чоловік, що пройшов пекло, і має пробиті легені.Хоч я  й не робила зауважень.Він переконував мене,що вони не вбивають дітей. Хоч ми й так це знаємо. Цей простий чоловік, водій БТР здивував мене ще й тим,що чуючи  нові українські слова, тішився і намагався запам’ятати.Він був як земля, що прокинулась навесні й готова до того,щоб її засіяли добрим зерном. Тим часом наша інтелігенція  розважається поголовно суржиком у Фейсбуці,де треба й де не треба, криє матами.Вони теж хороші люди, симпатичні, і теж воюють за Читати більше »

  Квіти, шампанське, бомонд на тлі розпачливих новин  зі Сходу. Це не дивує. Завжди знайдеться той, хто робитиме гроші й піар на чужому нещасті. Мене не дивує безсоромність політичної та культурної «еліти». Вона завжди їла з рук олігархів, навіть тих, хто вкинув Донбас у криваве пекло. І мене тішить, що наші люди відреагували адекватно на помпезну презентацію книги про Майдан. Обурено, гидливо. Шик і блиск літературного бомонду потрохи стирається перед очима наївних читачів і фанатів. Завдяки війні ми  навчилися не приймати солодко-рожеві навіювання обіцянок і патріотизму. Їх треба ігнорувати і бойкотувати. Тепер почнеться тур по всій Україні.На презентацію творіння про Читати більше »

При мені в крамниці жінка каже знайомій: ” Прийшла повістка чоловіку, ховається у гаражі.Буде виїжджати до Росії”. Це – Львів.Причин ухилитись від військового обов”язку завжди знайдеться повно: жінка не пускає, діти малі, влада не така, сусід не йде і я не піду,умови не такі. Власне, так було у всі часи.Психологічний бар”єр,  страх подолати важко.Але уявіть собі, що війна під порогом, а чийсь чоловік втік за кордон, залишивши родину вдома.Він не повернеться, якщо будуть бомбити його дім і вбивати його дітей.Я впевнена,що це так.Та й кордон можуть перекрити. Недавно одна жінка втекла разом з чоловіком до Росії, щоб врятувати його від Читати більше »

Коли уривається культурна традиція,навіть її частина, відчувається запах насильства. Я відчула його у Святій Софії в Стамбулі, а ще раніше в Софії Київській. Я відчуваю той запах, коли  історію експлуатують політики і агенти ФСБ.Коли  колишні ліві заявляють,що Тарас Шевченко створив український народ. Ні, це український народ створив Шевченка. Коли поверхові молоді люди вважають  останнім словом  критики компільовані чи просто перекладені з англійською статті про ідолів іноземних книжкових рейтингів. Зневаження культурної традиції призводить до лівизни. Зараз ліві захищають сите неробство консумованого суспільства, а не солідарність людей  праці. Гуманітарна складова освіти – це теж культурна традиція, яка породила бойові загони філософів, істориків,економістів, Читати більше »

  «Вони так поспішали до Європи, що забули навіть  взяти з собою рідну мову й культуру», – так колись скажуть про  сучасних українців їхні діти чи онуки. Вони досконало вивчили англійську, але не напишуть грамотно найпростішого диктанту українською мовою, бо вже забули те, що вчили у школі.. Вони  знали програмування, але не бачили доцільності у створенні українських серверів. Вони зверхньо дивилися на  класиків української літератури, читаючи в оригіналі «Улліса». Вони не змогли назвати 10 сучасних українських поетів, 5 художників,і навіть одного сучасного українського композитора.Вони побували у Стоунхенджі, але ніколи не бачили Діравий камінь у Стільсько. Вони не знали напам»ять 600 Читати більше »

Ще Тіт Лукрецій Кар у «Природі речей» писав про те, як блисквично руйнується культурний шар під час моровиці, війни та стихійних лих.Як чітко розмежовуються альтруїсти та егоїсти.Перші стають героями, другі – злочинцями.Невизначеність і двозначність  породжує хаос.Не можна поводитись так, наче не існує загрози, і казати, як маленька дитина: « Мене нема», ховаючись за мамине плече і заплющуючи очі. У кожному суспільстві, яке перебуває у стані війни, є люди публічні – письменники, журналісти, громадські діячі, які повинні зробити вибір і рятувати країну в інформаційній війні, а не добивати її чи тягнути назад туди, де мирно квакають жаби.Війна завдала урази кожному, але Читати більше »

Зараз ми всі, мабуть, згадуємо, як рівно рік тому пів Майдану колядувало, а пів вступило у останній бій за свободу, і як перші називали других провокаторами.Для людини природньо витісняти болючі неприємні думки.Тут важливо, чим їх витісняти: чи вірою у перемогу Воїнів Світла чи егоїстичними мріями, що ворог далеко, і все це було давно, і час повернутись до ліберальних цінностей, які залишились не при ділі, бо більшості українцям політкоректність і толерантність асоціюються з реверансами совіцької доби, а не з духовністю Європи.Хто візьме гору –  залежить від нас. Вчора читаю, що Форум видавців придумав нове гасло: ” Книга проти пропаганди”.Мене шокувала двозначність Читати більше »

На серцях смутку Креслить пензлем мішені Жорстока зима. Це вчора написав Артур Сіренко.На Святвечір, на війні.Я спеціально глянула на Прозу.ру, бо тільки так можна дізнатися про людину,чи вона жива.Страшно вимовити ці слова “чи жива”. Яке Різдво зараз у родинах, що втратили синів і чоловіків, яке Різдво зараз у тих, хто чекає труни з тілами найдорожчих, які везтимуть через засніжену Україну? Навіть народження Сина Божого не привело до тиші.Це ж якими дикунами треба бути, аби загнати церкви у підпілля, не дати помолитися в храмах. Вчора у мене на вечері були дві дівчинки з Луганська. Вперше не вдома вони зустрічали Різдво. Гарні, Читати більше »