Kанал RSS

‘Книги’ Kategoria

  1. Кожен день – інший (2013)

    1

    Травень 25, 2013 від Галина Пагутяк

    Тут я обмежусь передмовою, де все сказано про історію написання книжки. Переднє слоЛюди чомусь вважають щоденник приватною справою, не призначеною для читання сторонніми.Насправді письменники набагато відвертіші у романах, аніж у своїх щоденниках. Тут вони чудово знають, що кожне написане слово  може свідчити за чи проти них, а тому самоконтроль і самоцензура в літературному щоденнику на вищому рівні.


  2. Уріж та його духи

    0

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    Я не думала, що можна написати таку книгу. Це свого роду духовна історія Урожа, пропущена через моє сприйняття й осмислена упродовж багатьох років. Люди люблять, коли я розповідаю їм всілякі історії про Уріж. Ось я їх зібрала докупи, бо колись мене не стане, і не буде кому все це розповісти. В «Урізькій готиці» три покоління священиків вели книгу, в якій записували не лише місцеві незвичайні події, а й сни своїх парафіян.


  3. Слуга з Добромиля [2012]

    0

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    Старий наклад давно розійшовся і я видала цього разу «Слугу з Добромиля» у «Приватній колекції» Василя Габора. Для оформлення знайшла серію фламандських гобеленів 13 ст. «Анжерський апокаліпсис». Попередня книга була оформлена оригінальними світлинами, але той чоловік на обкладинці зовсім не був схожий на Слугу. У страшну спеку в липні 2012 року ми з Василем вирішили зробити зустріч з мешканцями Добромиля. Поїхав з нами Мирон Іваник, мій добрий геній. Мені хотілось почути від них… Навіть не знаю, що я хотіла почути.


  4. Сни Юлії і Германа

    0

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    Я написала про той момент, коли Кенігсберг став Калінінградом.Ім’я змінює долю.Я могла б написати інший, не такий експериментальний роман, але відмовилась, хоч і знала на той час досить багато. Відставний офіцер пруської армії (Герман) у 185… році спить і бачить, як руйнується і палає не то Карфаген, не то Кенігсберг. Чотирнадцятирічна Юлія у 1945 році, коли палає Кенігсберг, спить і бачить себе у 19 ст. Вони ніколи не зустрінуться.Просто я дивлюсь їхніми очима на Кенігсберг. Усе, що я відчувала, працюючи над книгою, день за днем описано в Кенігсбергзькому щоденнику.


  5. Писар Західних Воріт Притулку

    1

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    Видана маленьким накладом, ця книга найдорожча для мене. Іншої такої я вже не напишу. По суті, це один роман, виданий так, що ти заходиш у Східні Ворота і виходиш через Західні. Ця ідея дуже сподобалась Василю Габору. Мені сподобалось оформлення Андрія Кіся — біла книга з вікнами-отворами. Я сама ніколи не заходила і не виходила через двері. Лише через вікно. Видати цю книгу було дуже важливо для мене. Тепер я переконана, що Притулок готовий прийняти до себе кожного, хто його потребує. Імена Писарів — Антон і Яків, щоб ви знали.


  6. Потонулі в снігах

    0

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    Колись давно Микола Жулинський сказав, що мріє про книгу моїх новел. Як я казала раніше, оповідан ня пишу рідко.Просто находить на мене щось і я раптом починаю писати їх одне за одним. І знову – тривала пауза. Але відколи я почала писати есеїстику, мені вдалось створити гібрид есе і новели. Можливо, це супроти канонів, але канонами я ніколи не переймалась. Письменник мусить бути відважний. Деякі мої останні речі настільки переповнені символами, прихованими цитатами, що їх не візьмеш голими руками.Критиків це дратує, але це не ті критики, чия думка мене має обходити. Як не дивно, але читачі дуже охоче купували цю книжку, Читати більше »


  7. Королівство (видання друге)

    6

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    «Королівство» треба було перевидати хоча б для того, щоб виправити помилки у тексті. Мали бути перевидані й «Книгоноші з Королівства», але у видавництва фінансові труднощі. Та я все одно рада, що хоча б вийшла ця книга. Читачі мене запитували, де «Славетні коти Королівства» і «Книга переліток». Оскільки я не збиралась писати продовження, то подумала, що можна написати оці дві книжки. Це було важко, бо треба було придумувати казкові історії.Я не хотіла їх штампувати, бо це найлегший шлях, і до того ж дуже нудний.У мене є лише кілька з однієї й інщої книги.Тому я даю тут рукописний варіант «Славетних котів Королівства». Читати більше »


  8. Зачаровані музиканти

    4

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    Історія цього роману – в історії моєї родини. Мій дідо ще перед війною, пасучи коней за рікою, бачив зачарованих музикантів і панну з жовтим волоссям. Я назвала їх – Ті, що літають в повітрі.Британці називають їх сідами ( різновидом ельфів). А дія роману відбувається у 16 столітті, в містечку Журавно, де Свіча зливається з Дністром, і де добували ще 400 років тому порфир, білий камінь. Ця книга – підтвердження того, як місце, краєвид самі підказують сюжет.Найбільш романтична моя річ. Можна повторити мандрівку Матвія, який шукав Панну.Спершу Журавно.Берег Дністра з видом на гору Бокоцин, за рікою – закинутий кар’єр, де з Читати більше »


  9. Урізька готика

    0

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    Колись у 90-х мені трапилась книжка « Українці:демонологія і повір’я».Там я знайшла нарис Івана Франка про спалення опирів у селі Нагуєвичі під час холери 1830 року.Записані від очевидців розповіді велися тією мовою, якою розмовляють досі в Нагуєвичах і Урожі, двох селах, що розташувалися поруч у передгір’ї Карпат.Історія спалення опирів вразила мене настільки, що багато років я думала: от добре було б зняти фільм про це.Але як знімають фільми у нас в Україні самі знаєте. У Винниках, по сусідству, досі живуть опирі.Певно, є вони і в Нагуєвичах. Я навіть бачила місце за селом, де поховали тих нещасних, на кого вказав палець Читати більше »


  10. Мій Близький і Далекий Схід

    0

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    Безперечно, це найвишуканіша з моїх книжок, щедро ілюстрована східною пластикою.Ідея зробити «східну» книжку належить Василю Габору, а оформив її Андрій Кісь. Так що у цієї книжки, по суті, три творці.Вона вже давно стала бібліографічною рідкістю. Повість «Брат мій Енкіду» – своєрідна трансформація епосу про Гільгамеша. Я ціле життя захоплювалася Шумером. Працюючи над нею, навіть використовувала шумерсько-англійський словник. А поштовхом до написання стала війна в Іраку, коли американські вояки і місцеві мародери сплюндрували музей у Багдаді, відомий колекцією шумерського мистецтва.