Галина Пагутяк

На початку 90-х ми зустрілися з демонами себелюбства. Я пам’ятаю, як злидні чітко розставили всіх по їхніх місцях: хто – в лідери, хто – в аутсайдери. Хто швидше продасть свою честь, той досягне успіху. Засоби досягнення мети могли бути якими завгодно. Я років десять була приголомшена цією каруселлю індивідуумів, доки не почала вибудовувати систему власних принципів. Найважче було знайти собі точку опори і прогнати усіх демонів. Я навчилась виступати публічно, не лізти за словом у кишеню і не дозволяти себе нікому принижувати. Обставини змушують нас змінюватись, а не підлаштовуватись Мене просто кинули у воду і я випливла. Отак минуло 25 Читати більше »

    Письменник Борис Гуменюк у нещодавньому інтерв’ю нагадав колегам-письменникам, що не можна жити в паралельній реальності, коли в країні війна.Нагадав дуже жорстко, хтось навіть образився.Я сама після минулорічного допису про особисті враження від Форуму видавців налаштувала проти себе багатьох, хоч писала не так про війну, як про навалу низькопробної літератури, яку розкручували на Форумі з небувалим розмахом.Я назвала свій допис «Кава з кров’ю». Нещодавно було ще одне неприємне відкриття – більшість українських письменників читають лише  своїх колег, що перебувають на тому самому рівні «аби роман», і коли беруться судити власне про літературу, а не про її ерзац, виходить дуже Читати більше »

    Викриття сепаратистів та прихильників Путіна тепер майже щодня просочується у соцмережах.Таке враження, що вони хочуть взяти реванш, як це було після першого Майдану.Насправді вони випробовують нашу міцність, тому що у країні, де воюють з Московією третій рік, реваншу уже не буде. Надто багато крові. З кожним днем зростатиме опір, доки не виникне критична маса патріотів. Тоді змиє ті всі авгієві конюшні псевдоукраїнського телебачення і газет, що їх фінансують московські олігархи, втечуть учителі-сепаратисти, чи просто сидітимуть тихо як миші під віником, а в найкращих українських залах виступатимуть найкращі українські виконавці.А тим часом нам доведеться святкувати 25 років Незалежності ще Читати більше »

    Колоніальний комплекс меншовартості, який продовжує зараз культивуватись, дуже вміло використовують наші неприятелі, а у приятелів це викликає лише розгублення.Ну, як приятелювати з людьми, які самі себе зневажають: то гімн їм видається смішним, то вишиванка набридла, то література на задвірках світової?  Якщо йдеться про літературу, я цю пісню чую вже  років двадцять, щораз іншими голосами. Колись давно якийсь мільйонер з Тюмені родом зі Самбора, прочитавши мою статтю про мову, роздобув мій телефон і  ми мали з ним кілька бесід.Тобто він мене не слухав, говорив сам.У голові у нього був повний сюр.Він поставив пам’ятник Шевченку і водночас люто його ненавидів.Він Читати більше »

“-Якою мовою розмовляють в Утопії? – А яка різниця?” Навряд, чи це питання задавали свого часу Томасу Мору.І тим більше Томазо Кампанеллі. У науковій та соціальній фантастиці питання мови і нації не обговорювались також. Моє покоління намагались переконати, що в майбутньому буде єдина історична спільнота – радянський народ, де російська мова стане мовою міжнаціонального спілкування, що це майбутнє вже поруч і його треба наближати.Кожен матиме по потребах, а працюватиме по здібностях.Задати питання, а куди, власне подіти, національні культурні надбання, ніхто не наважувався, але воно витало в повітрі і , власне, це відштовхувало від обіцянок раю, де кожен матиме по потребах. Читати більше »

    У серпні 44-го  в моєму Урожі двоє людей вчинило самогубство у дуже страшний спосіб: жінка зарізалася бритвою, а чоловік зачинився і хаті й спалив себе.Майже в один день, у різних кінцях  села, двоє людей не змогли впоратись з абсурдом війни, хоч та, Друга світова війна нам видається чорно-білою, але повернення Червоної армії після того, як на її початку енкаведисти розстріляли біля каплиці св.Антонія увесь цвіт інтелігенції – 40 чоловік, а посеред села наповнили криницю тілами селян, господарів і активістів Просвіти, означало знову терор і вбивства. Моя бабця, у якої перебрані енкаведисти вбили сина у 1946 році, мусила жити Читати більше »

Я досі не знаю,якому філософському вченню віддати перевагу.Тому вислуховувати то емоційні,то нейтральні сентенції від різних людей дуже цікаво, особливо, коли ці люди, а часом і не зовсім люди, черпають свої погляди зі спостережень над життям, або просто демонструють певну життєву позицію. 13 липня я з Урожа подалася у мандри.Як здебільшого буває зі мною,переоцінивши свої сили в пекельну спеку.Коли я вирушила пішки із Підбужа до Залоктя, а звідти на Гамарню, де колись німці, чехи й українці виплавляли залізо з тамтешньої руди і робили з нього панви для Дрогобицької солеварні та ще купу всього, у мене порвалось взуття.Але я подумала, що не Читати більше »

    Пересопниця на Рівненщині, де створювалось знамените Пересопницьке Євангеліє.Відчувається, що місцеві люди готові приймати у себе гостей.Прекрасна дорога, усе чисто.Стильна крамниця навпроти музею,де на тебе не витріщатимуться місцеві пияки.З порожнього місця, де колись стояв монастир, зробили гармонійний культурний комплекс, у якому домінує краєвид.За музеєм – реконструкція поселення ХІ ст, яка не заграє з відвідувачами.Просто заходь, слухай тишу історії.Живи в наметі, тут ціле наметове містечко.Спочинь після дороги.Єдине, що дратує в провінційних музеях:вони зачиняються о певній годині і туристи не встигають вчасно доїхати.Вистачило б номер телефону, по якому можна викликати гіда,всі вони, як правило, місцеві.У дитинстві ми потрапили в Колодяжне о Читати більше »

    Такий був у нас в Урожі.Дерев’яний млин на річці.Один раз в житті мій тато-вчитель вирішив згадати своє коріння і, посіявши пшеницю,змолотив її вже комбайном, а тоді повіз до млина. Я б усе віддала, якби мені вдалося побачити млин знову  в роботі, бо тоді мене оглушив гуркіт і вжахнула чорна вода, в якій крутилися колеса.Оте диво, коли з однакових зернин виходять три види борошна, варто побачити нашим дітям.І як потім  печуть хліб у печі – величезний і чорний, бо житній хліб найсмачніший. Кляті колгоспи зруйнували наші млини, а житнє борошно мали лише ті, хто посіяв на загоні жито після Читати більше »