Галина Пагутяк

Добровільна лояльність до політики, яку проводить кожна влада, виникає радше з вигоди,аніж з примусу чи страху.  Наші українські громадяни, як і пострадянські,  з однаковою охотою виконують приписи Табачника чи Гриневич, міністрів оборони пострадянського зразка, і якщо до влади колись прийдуть  україноцентричні сили, то будуть виконувати  і їхні розпорядження. Мене завжди дивувало не  те, що виконують, а ця автоматична простота з якою вони це роблять. Скажуть повісити в кабінеті портрет Бровка чи Мурчика, вони це зроблять. Скажуть повісити портрет Сталіна – нема проблем. Найбільше  колаборантів у освіті і армії, найважливих ділянках суспільного життя. Від їх позиції залежить,чи буде існувати держава чи Читати більше »

Франко – як терен у нозі для тих, хто хоче, аби в Україні була Європа чи Москва,лише не Україна. Кілька років тому зі мною зв’язався один багатійко з Тюмені, уродженець Бойківщини. Спершу він мені надіслав посилання на журнал «Полярная звезда», де були публікації Бузини,  тоді ще живого, і нині живущого Богдана-Ігоря Терещенка, який написав статтю,що її навряд би опублікував хтось в Україні.Не знаю, чи був він на той час аспірантом  Інституту літератури, але стаття посилала всю тисячолітню історію нашої літератури на смітник. Лишились у ній Григорій Сrоворода та пару «геніїв укрсучліту», що вже стали всім нецікаві. Іван Франко  удостоївся найбільшої Читати більше »

  Схиляння перед чужим і не пошанування свого – це той камінь спотикання, об який перечіпається не одне покоління українців. Навіть освічених Незнання власної культури та історії вимиває з наших рядів потенційних творців майбутньої сильної і незалежної  держави. Часто у Фейсбуці читачі вихваляються своїми придбанками і книжковими полицями,на яких домінують переклади новоспечених чи новопреставлених бестселерів. Оригінальна українська література заямає з  з того десь один відсоток. Я б не назвала це снобізмом. Зорієнтуватися в потоці книг важко людині, яка відносно недавно почала приятелювати з книгою. Рейтинги у нас давно замінили книжкові огляди та критику, а більшість достойних книжок видані мізерним накладом Читати більше »

  Знаєте,як працюють «чорні археологи», по-старому, розкрадачі гробниць? Приїжджають на місце військових поховань з металошукачем,роблять дірку,де запікає,забирають нагрудні знаки і йдуть собі. Знайшов-викопав – продав.  Слави їм не потрібно,бо за це начебто карають. Сучасна культура існує за тим самим принципом: там копнув,там вкрав,написав-намалював-заспівав,продав. Тільки її «творцям» потрібна слава, яку вони називають успіхом. Чи був Іван Франко успішною людиною? За сучасним визначенням він був лохом. Бо міг би стати професором  у Відні, а не «вошивим дідом»,як називали його рідні нагуєвицькі. А Шевченко міг би стати агентом охранки й жити десь у Римі,а не 10 років провести серед солдафонів за Уралом Ну, Читати більше »

    Якщо комусь здається, що я зараз не сплю через прихід так званих «нових облич» до влади і нарікаю на глупоту українців, то це не так. Президенти сьогодні є, завтра нема, глупота – явище глобальне, а основною світоглядною платформою для  мене було й залишається: виживуть мудрі й добрі. Решта отримає те,що заслужила – дегенерацію і смерть. З кожним днем моя думка укріплюється, бо  я сяк-так вмію відстежувати причинно-наслідкові зв’язки, і власне самі зв’язки між явищами та предметами. Але вам це нецікаво, ви підтримуєте перепостами  одне й те саме – воду в ступі, творці якої  намагаються бодай на день продовжити Читати більше »

  Найперше,що слід було зробити, здобувши Незалежність, це відкрити світові  українську історію та культуру, а не стояти вбогим жебраком під дверима Європи і пронизливим голосом завивати,що ми ніхто і нічого не можемо запропонувати, тому навчіть нас. Проте навіть всередині самої України  національне звільнення від колоніальних табу та цензури відбувалось без жодної підтримки влади, дуже тяжко, з нападами панічної атаки, відступами та істериками,  зрадами. Якби наші хлопці так воювали на Донбасі, то ми вже втратили б Україну. Позаяк бійці на культурному фронті були не надто відважні,а тих поодиноких,що намагались відстояти національні скарби, ізольовували як дикунів, ліплячи їм ярлики націоналістів чи  вар’ятів, Читати більше »

Все, що залишилось від зниклого міста Соколів коло Стрия – два цвинтарі,католицький та єврейський. Якщо єврейський пару років тому обгородили нащадки двох родин, що вижили після Голокосту, встановили пам’ятник  жертвам на спільній могилі, то  католицький можна пізнати лише по барвінку і двох потрощених гробівцях. Там все поросло лісом,частина цвинтаря вже розорана,і він зникає на очах. Про мародерство можна не казати  –  ще кілька років тому було видно, що всі могили пограбовані, особливо,багатші. Єврейський цвинтар поріс бур’янами,табличка на огорожі зірвана. Траплялося мені таке бачити у Добромилі, і по селах. Комуністи знищували католицькі цвинтарі, нівечили скульптури, збивали металеві хрести. Зараз і без Читати більше »

Феномен Чернігова полягає у тому, що я не знаю красивішого українського міста і  водночас настільки зросійщеного. Там мешкає невеличка українська діаспора, яка при ворожому ставленні влади до державної мови намагається бодай якось покращити  мовну ситуацію. Нічого не змінилось у Чернігові за 15 років, відколи я там побувала. Водії, чиновники, продавці, касири,державні службовці, офіціанти, бібліотекарі, вчителі не збираються виконувати навіть той безхребетний Закон про мову, який прийняли недавно. Тут немає, правда, агресивного сепаратизму як на Півдні, є звичайна сонна впертість і небажання знати мову свого роду. Якщо Одеса – колишній всесоюзний курорт, а Запоріжжя – феод червоних директорів, то Чернігів близько Читати більше »

  З вікон нашої хати видно гори, церкву і стежку. Видно, хто йде з автобуса і чи несуть люди хліб з магазину. Це важливо, бо хліба може не вистачити всім. Так ми жили,а потім жила моя мама. Якось сусідка засадила город кукурудзою і закрила весь цей красивий і потрібний вид, що дуже засмутило мою маму, бо їй доводилось ціле літо дивитись на темну стіну кукурудзи. Десь тоді у мене виник задум написати про Косаря, який стинає все,що не дає нам змогу дивитись у майбутнє,перетворює дикі хащі бур’яну на сонячні галявини, стинає оті розвалені селянські пустки, з яких витягнуто всі залізні Читати більше »