Kанал RSS

Діти соняшника і кукурудзи

4

Серпень 10, 2019 від Галина Пагутяк

 

 

Якщо комусь здається, що я зараз не сплю через прихід так званих «нових облич» до влади і нарікаю на глупоту українців, то це не так. Президенти сьогодні є, завтра нема, глупота – явище глобальне, а основною світоглядною платформою для  мене було й залишається: виживуть мудрі й добрі. Решта отримає те,що заслужила – дегенерацію і смерть. З кожним днем моя думка укріплюється, бо  я сяк-так вмію відстежувати причинно-наслідкові зв’язки, і власне самі зв’язки між явищами та предметами.

Але вам це нецікаво, ви підтримуєте перепостами  одне й те саме – воду в ступі, творці якої  намагаються бодай на день продовжити життя власній значущості. Тобто, щоб їх не забули. Але ніколи не стане ВСІМ, той,хто боїться бути НІКИМ. Достукатися до небес – значно важливіше,ніж достукатися до скам’янілих сердець чи броньованих черепів. Дайте смерті спокійно померти. Ці люди не менш втомлені, ніж ви.

Сцена з сучасної антиутопії. В австралійській пустелі  зупиняється авто,з нього вискакує пристойний чоловік, обливає себе бензином. Волоцюга питає його,навіщо. Той каже :»А ти вбив би немовля, аби врятувати людство від раку?» Волоцюга відповідає: «Ні». «Я – теж.» І бідолаха спалює себе. Не надто мудрий вчинок, звісно, але суть притчі  я збагнула, коли поїхала на свою малу батьківщину. У кожного з нас є така. Село оточили поля кукурудзи і соняшника. Власники паїв отримають за це мішок зерна, або  дулю. Поля обробляють хімією, від якої вмирають бджоли і хворіють діти. Наступного року  там посіють соняшник, потім знову кукурудзу. Потім виснажену землю покинуть і знайдуть ще ділянки, які будуть  обробляти хімією. Чи можна це зупинити на місці? Можна. Не віддавати своїх паїв в оренду, скинутись на експертизу, перегородити шлях цистернам з хімією. Але людська глупота га це нездатна. Відсутність солідарності  і егоїзм. Тато  чи мама поїдуть  на заробітки  і привезуть гроші дитині на  ліки, а потім  куплять тій дитині диплом і справлять весілля на триста гостей. Але чи дочекаються вони онуків від хворих дітей, яких люблять немудрою любов’ю , невідомо,  і з яким набором генетичних відхилень вони будуть. Треба володіти елементарними науковими знаннями, а не вірити солодким обіцянкам. Так само можна було зупинити зелених чоловічків і реванш політичного нафталіну.

З природою не поторгуєшся.  Вона поверне рівно стільки, скільки ти їй даси.  Потім будуть війни,голод і хвороби, від яких не врятують ні гроші, ні бункери. А світова змова  й інформаційне зомбування – то дитячі страшилки. Закони Всесвіту- справедливі й безкомпромісні,  лише вони визначають долю нашої планети і через пару років всі це відчують на  власній шкурі, хоча не повірять знову. Будуть вбивати один одного за ковток води і шмат хліба.

Є така хасидська оповідка. Як дві філософські школи сперечалися між собою. Одні казали,що людина- помилка Бога , Йому не варто було її створювати. Інші не погоджувались, вважаючи,що людина – вінець Творіння. Врешті вони дійшли до компромісу: людина,звісно, помилка Бога, але, якщо буде шануватися і не заважати,то зможе розвинути в собі кращі людські якості. Може, з неї й вийде щось путнє.


4 comments »

  1. Віталій коментує:

    Добрі думки, Галино, та слушні.

  2. Богдан Дячишин коментує:

    Фрагмент розмислів…

    «Понад триста років пошуків та обґрунтування опори буття людини поза нею – у фізичному світі вона повертається до його відчуття у своїй духовній метафізичній сутності, яка і є тим прилученням до Абсолюту» (В. П. Мельник, «Філософія. Наука. Техніка»). Людство віддаляється від Абсолюту і не намагається пізнати хоча б ази Його сутності.

    «Сучасний світ живе в тривожному очікуванні, пов’язаному з виявом численних кризових явищ фактично в усіх сферах життєдіяльності європейської цивілізації…» (Там само). Відхід від гуманітарного підходу в науці, виховання народу без належного пошанування рідної мови, без усвідомлення того, що тільки мова є основою єдності народу, нехтування вагою слова в суспільстві – ось причина світової гуманітарної катастрофи.

    «Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне» (Михайло Коцюбинський, «Intermezzo»). Людство вступило в нову геологічну епоху, в т. зв. Антропоцентр, яка змінила умови життя на планеті. Колосальне споживання енергії призвело до зміни клімату, й людині залишається дедалі менше місця на планеті Земля: «Проблема полягає в тому, що моральні засади як визначальні імперативи життєдіяльності в умовах технічної цивілізації просто перестають бути такими… Наука, по суті, закладає потенційні загрози цивілізаційному світові. Річ у тому, що “наука є результатом розвитку тих цивілізацій, які переходять від культу природного до культу штучного”» (В. П. Мельник, «Філософія. Наука. Техніка»). Загадка полягає в тому, що «взаємостосункова», духовна енергія не має обмежень щодо її накопичення людиною, й саме вона сприяє зменшенню розбіжності з «викопною» енергією, ресурси якої обмежені… Крім того, ненаситне споживання першої загрожує фізичному існуванню другої енергії, носієм якої є людина:
    Ти не даруй, а лиш бери! –
    Не гасне гасло над віками.
    Сам Бог нам жертвує дари,
    а ми йому навзаєм – камінь.
    Петро Шкраб’юк, «Дар»

  3. Віктор коментує:

    Галя Пагутяк – на моє глибоке переконання, одна з найкращих письменниць нашої літератури, і не лише сучасної.

  4. Лариса коментує:

    Дякую за Ваші роздуми, ніби тиха вечірня розмова з мудрою людиною. Звісно, сумно через духовне зубожіння людей, але вони на своєму рівні перепостів та злісного нервування просто не здатні почути нічого іншого. Але ж можна просто “запалювати свічки, ніж постійно нарікати на темряву”. Цим і втішаюся. А ще надією, що мудрість і світло переможе.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *