Галина Пагутяк

У кожній літературі присутні  авторитети,аферисти, епігони,плагіатори, популісти,дилетанти, і просто вар’яти. Тільки в Україні перших трьох звірів називають постмодерністами, що дає змогу мобілізувати наступне покоління епігонів епігонів. Токсичною може виявитися будь-яка книга: «Страждання юного Вертера» спричинили хвилю самогубств по всій Європі. Літературні кумири викликають пандемію, справжню моровицю серед читачів, позбавляючи їх шансів розвинути літературний смак і  підрости. Гарних книг не багато,мільйонні наклади розбещують авторів. Еліта літературного бестіарію- авторитети і аферисти- неможливі без могутньої підтримки медіа, в Україні ще й  державних чиновників та політиків. За всім цим стоїть намагання зробити читачів маріонетками, а популярних письменників використати для поширення небезпечних ідеологічних вірусів. Письменникам Читати більше »

Жага грошей перекреслює людяність. Де вона присутня – виникає байдужість до оточення, що  обертається врешті злочином проти Всесвіту. У цьому сучасні українці діють спільно з владою. Галичани – не виняток.Ї х легко підняти на Майдан,вони – палкі й експресивні, але все ще не можуть подолати відчуження перед тим,що їм належить по первородному праву: землею, водою, пам’ятками старовини. Вони не можуть оцінити того, що вартує, а тим більше зберегти його для нащадків. Півжиття гарувати,дороблятися, забувши про родину, і померти від виснаження у 50 років, так і не поживши у двоповерховій хаті. Наставити пам’ятників і занехаяти Народні доми й бібліотеки. Спалити прадідівську Читати більше »

    Нещодавно відомий письменник Михайло Слабошпицький  використав цікаве визначення стосовно ситуації в сучасній українській культурі  – ВАРВАРИЗАЦІЯ. На мою думку , тут більше пасує інше слово «деградація». Варвари мали власну культуру і ,завойовуючи  більш цивілізовану територію, змінювалися самі або йшли геть. Бо їм протистояла еліта,освічена і культурна. Коли сильніший народ завойовує слабший, то намагається знищити його культуру. Йде війна між цивілізаціями, які приблизно на одному рівні, і еліта під окупацією намагається вберегти  надбання, або  стає колаборантами. Суспільство породжує не варварів, а маргіналів, якщо останні приходять до влади., то еліта опиняється в гетто, звідки один вихід – капітуляція. На Сході Читати більше »

Не перший раз чую, що у теперішньому Львові нема культурної еліти. Вимовляють це по-різному: саркастично чи з болем. »А вона нам треба?» – позіхне совковий турист, якого цілком влаштовують «Криївка»,кишеня Захер-Мазоха, смажені ребра,львівські сирники і сходи на вежу Ратуші,і головне,що тут він відчуває себе трохи іноземцем, який збагачує  міську казну, важливою персоною. Зрештою,таких самих туристів повно по всьому світі:  скачуть галопом,бо подорожувати – це статусно. Але  тільки наш Львів для туристів,а не для львів’ян,які добре бачать,що  руйнують,аби збудувати,і в якому стані музеї ,та бібліотеки. Бо отці міста,тобто влада, мали б дбати про курку, яка несе золоті яйця, а не морити Читати більше »

  Мала нагоду прочитати збірку статей про книгу,написану Германом Гессе. Перша стаття ще 1901 року.Втім,можна й не дивитись  на рік написання, бо чимало думок дуже важливі й зараз. Якщо я висловлюю невдоволення з приводу того,як  проходить Україні( світі) літературний процес, то отримую у відповідь негатив і обструкцію. Хай -но спробують  спрямувати  гнів на таку шановану особу як Герман Гессе. Звісно, завжди знайдуться епатажні дилетанти, які вважатимуть, що Гессе переоцінили,Сервантеса також, а з Шевченка зробили міф… Однак кришталево чиста проза автора «Нарциса і Гольдмундв» та «Мандрівників на світ» дзвенить і сяє для тих,хто має бодай крихту літературного смаку. Поділюся думками як Читати більше »

  Є теми, які нецікаві загалу, але про які хочеться писати бодай на власному сайті. Коли я пишу про  якісь свої маленькі перемоги (не премії,не нові книги),а про розширення свідомості, і публікую це, то це зовсім не егоїзм чи самозамилування. І навіть не самореклама. Це означає, що я не збираюсь приєднуватись до армії популярних блогерів, які  намагаються сподобатися більшості. Мені все одно, прочитає мене 10 людей  чи 100. І чим менше, тим навіть ліпше. Менше людей виплесне у ноосферу свій негатив і роздратування. Позавчора я сиділа в Ілові на горі над язичницькою печерою і слухала шепіт давніх богів. Ще раніше Читати більше »

  Звісно,мені цікаво,хто що придбав на Форумі, бо зразу видно, у кого понти, а хто відірвав від себе останню копійку. Бо українські мільйонери не купують книжки. І бідні люди – також. А середній клас знищено ще в зародку. Книги були б дешевші, якби з малих видавництв не дерли страшні гроші за участь у Форумі. Саме невеликі видавництва тягнуть на собі віз національної культури і вічно перебувають в зоні ризику. Про корупцію у видавничому бізнесі говорити зайве – вона всюди. Від продукції деяких видавництв я просто відверталася з цієї причини. Як і від укрсучліту і всього російського. Від  дорогих альбомів і Читати більше »

  З одного боку до села підступає ріпак,з іншого – вже почорнілі соняхи. Ніби й добре, що не бур’яни, бо років з десять вони там росли. Але земля і так не дуже родюча, кам’янисті підгірські грунти, і великі фірми не обробляють їх,а визискують. Сьогодні тут, завтра там. Власне, в цьому головна біда України, джерело наших злиднів – занедбана земля. Досі не видані праці Сергія Подолинського,геніального вченого-економіста, який вважав землю альфою і омегою розвинутої цивілізації. Слова Фернана Броделя про те, що «історія цивілізації – це історія пшениці» теж забуті. В економічній науці досі домінує теорія Маркса. Втім, це тема великої розмови: Читати більше »

      Книга не може конкурувати з ток-шоу,кіно , поп-музикою та глянцевими журналами про життя багатих і знаменитих, але видавці всього світу весь час намагаються  її до цього змусити. Ніби це так важливо,ніби це йти в ногу з часом. Головна мета літератури не змінилася з часів Аристотеля – катарсис, якого  читач досягає внаслідок магії слова. Але  цього вже ніхто вам нині не скаже,бо засміють. Основна доктрина сучасної літератури – купити читача сюжетом, який би його захопив як захоплює ефектне видовище, що імітує жахливу або прекрасну реальність. Після цього залишається купа порожніх пластикових пляшок і пакетів від чіпсів. Актори як Читати більше »