Галина Пагутяк

Як поневолений народ руйнує мову колонізаторів Можете зі мною не погоджуватись – це лише хвилеві враження від поїздки на Мамай-фест у Кам’янське кілька днів тому. Фестиваль, присвяченій персоні Козака Мамая, справжній український рай, поза межами якого  нуртує життя на основі зовсім інших цінностей. Місто під владою «червоних директорів» – це Запоріжжя. Не Кам’янське. Запоріжжя – трагічне,  розчавлене руським міром, зі сплюндрованою  москвоязичієм Хортицею, у мене викликало лише розпач. Чому ж місто металургів, батьківщина Брежнєва,російські вивіски і абсолютно російськомовне населення не викликало в мене відрази? Як,зрештою, і  раніше Дніпро? Бо я аж тепер дотямила, що мої вуха і очі почули й Читати більше »

  Що обирає людина – культурний фаст-фуд чи здорову духовну поживу – тим вона і є. Першими легко маніпулювати,бо у них немає смаку, вони слухають рекламу, і обирають мале й зелене. Другі обирають вініл, високу літературу, класику. Перші фоткаються на тлі Нотр-Даму і автопортрета Ван-Гога з відрізаним вухом, другі  шукають у музеї невеличкі картини Вермеєра. Між ними – прірва. Суспільство,де переважають перші, деградує і втрачає ідентичність. Масова культура – поза  національною ідентичністю, чи просто її імітує. Так виникає тоталітарний режим. Чи сталінський, чи путінський, чи ліберальний чи споживацький. Усі вони  маніпулюють свідомістю, використовуючи масову культуру. Її завжди багато, тому  вона Читати більше »

  Я рада,що  громадськість нарешті виступила рішуче проти галицького  талібану. Всі ці роки боялись образити в особі церкви релігію, хоча йшлося про банальний вандалізм. Стільки церков, скільки було спалено і понівечено  в Галичині за роки Незалежності, було напевно хіба за татар і Хмельницького. Незалежно від конфесії. На зміну нескореним греко-католицьким священикам, які вмирали у сталінських таборах, прийшли служителі золотого теляти, які бояться сказати слово впоперек  неосвіченим  парафіянам і перетворюють разом з ними  храми на дикий позолочений кіч з гучномовцями і електрогірляндами. Все це потребує шалених грошей. Я сама виросла в селі, й ніколи не було стільки поборів і такої активної Читати більше »

У давнину вірили,що бджоли – посланці Бога. Пасічник мав право не складати присягу в суді,бо його заняття було найкращою рекомендацією: він тримав увесь світ зі своїми бджолами,отже,був святою і мудрою людиною. Без бджіл, джмелів,ос,метеликів вимре все живе. Про бджіл завжди казали,що вони помирають. Як про людей. Через те,що жадібні ділки агрохолдингів  задля прибутків понавозили пестицидів, бджоли масово помирають,але ніхто не оголошує жалоби. Ставлення  пострадянських українців до довкілля настільки жорстоке й цинічне, що не вкладається в голові. Починаючи від спалення трави, вирубування лісів і закінчуючи садистським ставленням до тварин. Ніде немає такого у світі. І  це все обертається хворобами,насильством над людьми, Читати більше »

  Усі шапки летять в бік «гнилої”  творчої інтелігенції, яка буцімто нічого не робила 28 років,не виховувала націю,була або лицемірною,або ліберальною. Єдине, що дійсно їй можна закинути, це те,що вона намагалась конкурувати з телевізором, опускалась до примітивного рівня юрби, і програла зі своїм укрсучлітом, матюками і суржиком, відкинувши від себе як ностальгійний совок,так і патріотично налаштованих російськомовних. Видима,бо публічна, її частина. Невидима й непублічна розуміла,що колоніальна і постколоніальна культура не може бути низькою. Вона повинна літати соколом, а не кривлятись папугою. Її помічали лише тоді, коли вона в розпачі казала якусь дурницю про те, що Донбас треба відділити колючим дротом. Читати більше »

  Троянцям набридла війна. Вони вже забули, з чого вона почалася. То боги заварили цю кашу,не поділивши зони впливу. Греки, що тримали Трою в облозі  10 років, теж втомилися і хотіли додому. Але боги не пускали. Силою Трою було   неможливо взяти і зрадою через підкуп теж. Тоді вирішилися вдатися до маніпуляційної технології. Греки тихенько відпливли і залишили по собі велетенського дерев’яного коня, символ, який потрібно було витлумачити і придумати,що з цим дивним артефактом робити. Коментар мав би всіх влаштовувати: і героїв, і їх дружин, і простих роботяг,і торговців. Вирішили вважати коня трофеєм і використати його у сценарії святкування закінчення війни. Читати більше »

    Це не я їх так назвала: жменька людей, які мешкають у південних, північних та східних містах,називають себе так, як почувають. Самотніми, чужими, мішенню «руского міра». Загрожені й переслідувані при проросійській владі,їх можуть вилаяти, побити і навіть убити. Винних не знайдуть,бо місцеві князьки  не дозволять. Їх не 25 відсотків, а навіть нема й одного. Самі проти денаціоналізованого планктону, що живе в болоті інертного,пасивного  совка,де навіть борці за правду не усвідомлюють значення мови і культури  в державі, навіть добровольці й волонтери. Ця діаспора в своїй країні нічим не  нагадує заможну українську діаспору в Чикаго чи Торонто, яка має  власний простір: Читати більше »

  Приберіть зі своїх сторінок українські прапори,калину,вінки, вишиванки,  цитати з Ліни Костенко,Степана Бандери,Тараса Шевченка. Не тому що доведеться,можливо, невдовзі їх ховати у скриню, а тому що ви їх недостойні. Приберіть портрети Небесної Сотні, що на стендах коло церков і в школах  по наших селах, відверніться від символічних могил січових стрільців і справжніх могил українських повстанців, не тому,можливо, що все це буде стерте з лиця землі  невдовзі. Бо ви їх недостойні. Не дивіться в обличчя молодих удів, дітей, матерів загиблих у російсько-українській війні – ви    НЕ на їх боці, а на боці їх убивць. Ви їх недостойні,бо плюнули в обличчя Великій Читати більше »

  Це не лише про майбутні вибори.Радше – взагалі.Логічний наслідок того, що все відбувається за космічними законами.Один із них – НЕ ЗАШКОДЬ! Собі, іншим, природі, завдяки якій ти живеш, своїй країні.Другий закон – ВСЕ ПОВЯЗАНЕ МІЖ СОБОЮ.Брак культури  призводить до браку хліба.Виживають більш розвинені інтелектуально особини, які  швидше дають собі раду з труднощами, не пиляють гілку, на якій сидять, не виколупують  з фундаменту наріжний камінь.Вони розуміють,що потурання особистим симпатіям,образам, бажанням у вирішальні моменти – це шлях деградації. До всього треба підходити прагматично, налаштовуючись не на миттєву втіху, а на тривалу вигоду. Це і є мораль.Найкраще сказав про мораль Монтень, який Читати більше »