Нещодавно відомий письменник Михайло Слабошпицький  використав цікаве визначення стосовно ситуації в сучасній українській культурі  – ВАРВАРИЗАЦІЯ. На мою думку , тут більше пасує інше слово «деградація». Варвари мали власну культуру і ,завойовуючи  більш цивілізовану територію, змінювалися самі або йшли геть. Бо їм протистояла еліта,освічена і культурна. Коли сильніший народ завойовує слабший, то намагається знищити його культуру. Йде війна між цивілізаціями, які приблизно на одному рівні, і еліта під окупацією намагається вберегти  надбання, або  стає колаборантами. Суспільство породжує не варварів, а маргіналів, якщо останні приходять до влади., то еліта опиняється в гетто, звідки один вихід – капітуляція. На Сході і Півдні України  ми маємо  нечисельну україномовну і україноцентричну діаспору. А що ми маємо на Заході, де культурний спадок не встигли донищити цілком?

Багате велике місто Стрий з культом Степана Бандери, кількома музеями, коледжами, україномовне і патріотичне. Там відбувається книжковий фестиваль, на якому присутні аж 40 письменників. В суботу мер міста з родиною  разом з усіма чиновниками приходить у Народний дім, всі купують книжки, відвідують презентації. Викладачі і вчителі теж тут. Вони залучають студентів і учнів, бо це потрібно всім.

На жаль,це фантастика. Чиновники, освітяни,не кажучи вже про молодь,дружно саботують  культурний захід у  Народному домі. Якби приїхала Вєрка Серлючка,чи Олег Винник, чи навіть Олег Тягнибок, вони були би всі. Причому про купівлю книжок не йдеться – вона бажана, але не доконечна. Прийти і послухати, поспілкуватись  – ось про що мріяли організатори. Нема практично нікого. Дітей – особливо. В суботу – базар, в неділю – церква.  Замкнуте коло, балачки про те, хто доробився, хто ні, які страшні ціни. Волонтери – то ті, хто збирає на фронт, а не ті,хто мерзне в Народному домі,намагаючись запросити на зустріч з письменниками  всіх, хто не побачив афіш. То – просто «дурні». І підозрілі,бо купують і читають книжки, чого порядні люди встидаються.

Зрештою, темнота і духовне  убозтво вельми бажані для  маргіналів при владі. У цьому світі,що виріс з криміналітету, або йому довірився, є потреба в російському (київському, донецькому) капіталі,а не репутації міста. Тут йде боротьба за виживання, а народу вистачить пива і телевізора.

Найстаріший будинок Стрия піде, либонь, під руйнування і забудову, бо  з нього вже виселили тиху й сумирну санепідемстанцію. Це за пару кроків від пам’ятника Степану Бандері. Влада планує, але громада може зірвати ці плани і врятувати прегарний будинок у стилі класицизму.

Хотілося б завершити на цій оптимістичній ноті, але інтелектуальний, моральний , естетичний рівень  теперішньої української влади  по всій вертикалі від села до столиці  однаковий і вичерпується коротким діалогом:

Свідомий громадянин:Треба рятувати негайно пам’ятку, бо завалиться!

Депутат: А нащо мені то? Я ще ся сам не доробив.

(Далі буде)