Важку артилерію від незалежних фахівців, яку дуже активно підтримують ЗМІ, не помічає Міністерство освіти, вважаючи провал ЗНО не провалом, а дрібним непорозумінням. Реформування освіти таке ж саме “ефективне”, як реформи уряду Яценюка: диктат, а не обговорення з суспільством, яке після розстрілу Майдану вже здатне чинити активний спротив. Позиція як Центру оцінювання,так і реформаторів однакова: МИ ЗНАЄМО, ЯК ПОТРІБНО ДІЯТИ,БО МИ ПРОФІ, А ВИ НІЩО. Але відповідати і розплачуватися за поразки і невдачі вони не мають наміру. Жоден бюрократ не визнає власної помилки.Бити бюрократію їхніми ж бюрократичними методами справа дуже тривала й коштовна, а українське суспільство,змордоване війною, не має терпіння і вимагає негайної справедливості, то як нам бути? Хтось мусить поступитися, чи обидві сторони конфлікту?
Логічно було б відсторонити осіб, які спровокували невдоволення,від роботи на період розслідування, обрати незалежних експертів, і спробувати виправити ситуацію у законний спосіб. А не вигороджувати винних, чия провина очевидна.» …діти потрапили в жахливий цейтнот, пов’язаний з урізаною програмою з мови та літератури, яку вчителі намагалися «запхнути» в дитячі голови у рекордні терміни. Наприклад, протягом п’яти останніх тижнів за програмою з української літератури старшокласники повинні були вивчати творчість Ліни Костенко, всю емігрантську літературу та твори постмодерну. Коли в грудні громадськість підняла хвилю обурення проти таких «новацій», чиновники УЦОЯО запевнили, що ці твори не потраплять у тести ЗНО. Результат – П’ЯТЬ (!) питань з 24-ох були саме з програми за травень місяць», – пише вчитель-методист із Вінниці Тарас Ткачук. Час тестування скоротили на 30 хвилин. Але просто почитайте самі коментар від реального фахівця, а не словесні викрутаси чиновника від освіти.
Безперечно, ця проблема має не лише технічний характер, а й психологічний,соціальний і культурний. Щойно я давала коментар для радіо »Промінь». Переді мною виступала пані, яка щебетала про те, що діти не вміють мислити ( винна школа, а не програма, яку цим вчителям спустило Міністерство),і що не всі діти можуть вчитися у вишах. Обидві ці тези вірні,бува й таке. Коли тести складені професійно і не є китайською грамотою для учнів. Коли процес здобування і оцінювання знань враховує вік,психологічні особливості підлітка. Коли не репресують, а допомагають кожній дитині стати особистістю чи зберегти особистість. Все інше від лукавого. Амінь.
Найогидніше в цій історії це, що оте УЦОЯО і все міністерство освіти, яке не є Брюсом Всемогутнім, а совковою бюрократичною структурою, повелося як гопник, який б’є по голові очкарика і каже, що той сам винен. Я не думала, що всі стрілки переведуть на дітей та їхніх вчителів. Останні не без гріха, серед них є і безчесні, і байдужі люди,але більшість із них готова змінитись,бо знає учнів та середовище, в якому вони зростають. Шлях, яким повинна піти ця структура і всі інші я назвала. А що мають робити жертви цьогорічного ЗНО? Не дати вийти «професіоналам» білими і пухнастими. Писати скарги у Міністерство і до віце-прем’єра з гуманітарних питань. Битися за дітей до останнього подиху. Бо безкарність кличе безкарність, як безодня кличе безодню.
Ця ситуація нагадує побиття молоді в ніч на 1 грудня 2013 року. Я не цинічна, тут справді сталося насильство над неповнолітніми. Згадаймо, як відразу після перших протестів пан Лікарчук почав принижувати учасників, відмовляти їм у праві на чесне оцінювання. Але це йому не допомогло,бо незалежні фахівці, вчителі, батьки не побоялися виступити на їх захист.Зараз у нас приблизно така сама ситуація, як з пам’ятником Леніна на Бесарабці. Вандалізм! Провокація! – кричали одні,але інші їх не послухали. Пам’ятник все таки звалили.
Доки Міністерство буде поводити себе як ОМОН чи Беркут, реформ освіти не буде. Гадаю, час втрутитися експертам з прав дитини, і зробити моніторинг цієї ситуації.