Фіра дров або Вступ до культурної паразитології
4Серпень 30, 2021 від Галина Пагутяк
28 серпня 2021 року. Нагуєвичі. У селі одне весілля і два похорони.На задвірках Музею Івана Франка догоряє ватра.Людей нема. Білі люди, тобто чиновники і наукова номенклатура плюс два депутати – на фуршеті. Плебс пішов до лісу їсти шашлики і пити пиво. Два вуйки, що повинні імітувати народний колорит, роз’їжджаючи на заквітчаній фірі, питають одне одного:
- Слухай, а нашо вони то палили?
- Відки я знаю!
Десь дорогою з Дрогобича скарений, замучений, босий іде Іван Франко з криміналу у супроводі двох жандармів і видить тото всьо. А ще незняті ланцюги і пута декорацій вистави «Мойсей», на тлі яких робить селфі кумир патріотів депутат з Києва. Цей точно не виведе народ із єгипетської неволі.
Гарний би вийшов фільм про святкування 165-ї річниці Івана Франка в рідному селі Нагуєвичах.
Вуйки на фірі міркують логічно: пощо було палити фіру дров, коли надворі нема морозу. Бо ж ніде, крім програми, не було написано, що в час фуршету буде Літературна Ватра: виступатимуть кілька письменників і діти декламуватимуть Франка. Тому її й не було: ні мікрофона, ні публіки, ні дітей ( обіцяли діток із сиротинця привести). За захід, без якого ювілей Великого Поета втрачає сенс, просто забули, бо треба було вилизати начальству, От вони й розбрелися собі хто куди. Стративши хто день, хто два на споглядання дійства, яке влаштували паразити на українській культурі, для яких головне, щоби були фуршет і відкат й можливість виступити на сцені. Можна ще пригледіти собі кавалок земельки. Замість культу книги і автентики – шашлики і китайські сувеніри.
Фіра дров могла обігріти хату старенької самотньої жінки. Або принаймні в неї можна було витрусити вошей з кожуха української культури, бо щось вони занадто розплодились на бюджетних харчах – всілякі експерти з питань культури, у яких ні естетичного смаку, ні знань. Така тенденція зберігається нині на всіх ювілеях і чомусь саме письменницьких, куди живих письменників не допускають, і на місці, де мали би стояти ятки з книжками українських письменників, торгують пивом і шашликами. Про те, якої шкоди вони завдають лісу Франка, розкажуть Вам екологи.Як і надто гучна музика.
Такі дійства збирають мало людей.Ми думали, що гірше совка не може нічого бути, але постсовок куди гірший, бо він безпринципниий і нахабний. Він робить ставку на основні тваринні інстинкти, і українському суспільству блукати ще десять років, перш ніж до бою зі звірством стане чоловіцтво, тобто вільні люди, які готові захищати себе і навчити інших ставати вільними.А вільними наразі є тільки Творці.
Kategoria Блог | Теги:
Відразливо, їй-бо… Але й це мине.
Галя ти помиляєшся!
Творців завжди було мало, як і справжньої волі.Але нині є нова сила воїни, бо вже не вистачить слів і гасел, аби вошивість зігнати з людей та й з митців (на щастя – не всіх).Якто почислили, що нині суспільство довіряє лише армії і церкві, ще донедавна вірили журналістам, то нині лишились воїни і отці при храмах.Особисто вірю книгам,улюбленим і незрадливим, де нема ані совка, ані постсовка. Ваші дописи
,пані Галино,теж маленькі книги, дякую за літ.спротив.
Отось те втяли! “Такі дійства збирають мало людей. Ми думали, що гірше совка не може нічого бути, але постсовок куди гірший, бо він безпринципний і нахабний.” Та це не зачепить “кумира патріотів” і “патріотів” теж. Нота бене для усіх: “А вільними наразі є тільки Творці.”