Kанал RSS

Пастки для еліти

5

Січень 11, 2016 від Галина Пагутяк

 

Чужа думка завжди важлива, особливо, коли її висловлює авторитетна і публічна людина, яка досягла чогось у житті.За роки Незалежності у нас навіть виникло поняття «моральний авторитет».Євреї вважають, що у кожному поколінні мусить бути 12 праведників – людей чистих і досконалих.Це означає, що інших упіймав світ, спокусивши владою, грошима і славою, або вони не витримали випробування горем, злиднями і зневірою.Люди, які творять собі кумирів на час, не вимагають від них ні чистоти, ні досконалості, це для них дзеркало їхньої спраги – щоб на них бодай впала тінь чужої слави.
Людина – істота суспільна, але найчастіше вона довіряє тим, хто дивиться на суспільство збоку, не інтегрований у нього достатньо і ніхто не має впливу на їхню думку. Я б не писала цієї статті, якби у нашій країні не було вкрай гострої потреби у особистостях не лише компетентних, але й вартих довіри, чиї погляди абсолютно співпадають з їхніми вчинками. Непідкупних і чесних.Бо українці стікають кров’ю від розчарувань і зрад тих, кому вони довіряли.
Спробуймо назвати речі їхніми іменами.Колись мене глибоко зворушили слова перекладача Яреми Полотнюка, сина Ірини Вільде, сказані ним у гіркі 90-і: «У бідному суспільстві соромно бути багатим». Згодом сестра, яка працює в санаторії, випадково почула від відпочиваючих: « Не розумію, як це бидло може прожити на 800 гривень.» То був якийсь політик, що роздавав гречку і футбольні м’ячі. Таких у нас 99 відсотків у Верховній Раді, і на всіх рівнях влади. Як тоді вимагати від них патріотизму і людяності, коли як правило вони не є ще й добрими фахівцями, а колишніми трійочниками? Їх слова  і вчинки розходяться на космічну відстань, бо мотивація у них одна – заробити при владі.І виборці це знають, коли обирають “менше зло”.Насправді, зло однорідне, бо ж однорідна мотивація. У суспільстві, яке дозволяє собою маніпулювати, незалежні особистості – надзвичайно рідкісні, і знаходяться на самому споді ієрархії. Візьмемо свічку і почнемо їх шукати в сірому царстві посередньостей, які нині правлять у цілому світі.
В політиці? На місцевому рівні ще можна знайти достойних людей, але нагору вони ніколи не потраплять, бо не підуть на компроміси. Але й там їх відсунуть від їхніх скромних посад грошовитіші, “виправлять” помилку електорату.
В бізнесі? Дрібний і середній бізнес – там є дуже працьовиті люди, але мільйонерами при державному і кримінальному рекеті вони не стануть. Тому й тікають за кордон, де їх не грабуватимуть.
У правоохоронній і судовій системі? Ну вже там беззаконня перейшло усі межі і корупція вимагає від кожного з цих людей щомісяця віддавати нагору десятину, відібрану від найнезахищеніших. Вони всі заручники і вирватись із цих липких тенет можуть лише ціною власного життя.
Церква? Їй довіряють найбільше, але там теж є своя десятина і треба відпрацювати парафію.Правда, у нечисленних конфесіях, непопулярних в Україні, є священики дійсно харизматичні.
Медицина? Знайдіть лікаря, який лікуватиме вашу дитину за власні гроші, якщо ви бідні. А колись були такі лікарі. Зараз тут сама система залежності, яку релігійні філософи називають структурою гріха.Тобто, коли ти належиш до тієї структури, ти вже заплямований потенційним грішником.
Освіта? Те ж саме.Покірне бюджетне стадо, яке абсолютно залежне від чиновників і безправне.Коли людей розстрілювали на Майдані, вони сідали в ригівські автобуси, бо їм погрожували, що звільнять з роботи. Хтось не боявся смерті, а вони боялись подати в суд на директора. А боялись тому, що вчились за хабарі. Людина, яка є майстром своєї справи, є вільною.
Журналісти? Ті, кого не купили, давно вже або в могилі, або змінили фах.Якщо ще років десять тому можна було знайти незалежних журналістів, то зараз навряд.Всі вони комусь служать, тільки не українському народу.На місцевому рівні є чудові журналісти, але їм ніколи не судилося зробити кар’єру. Не факт, що їх там нагорі не куплять, чи не зламають.Подивіться, як блискуче починали 5 канал і Громадське ТБ, і як вони тепер дружно закопують все ще живу українську мову.
Митці? Пролізти жирною тушкою крізь мідні труби особам, залежним від гонорарів чи грантів, у пророки – річ неможлива. Кон’юнктура – це ще не найбільший гріх. Значно гірше жити на гроші міжнародних фондів, які фінансує окупант, і збирати при цьому повні зали в країні, яка воює за свою незалежність.І брехати, брехати.
Колись вони усі були іншими.І не стали б такими ніколи, якби Україна не поводила б себе як колонія Російської імперії.У них було б почуття гідності, яке підтримувала б хай не абсолютна, але реальна справедливість.
Вірити можна лише людям, які чинять згідно своїх принципів.Лише їхня думка збігається з дійсними потребами суспільства, як духовними, так і естетичними. Вони у нас є, але ми про них не знаємо, бо їм ніхто не дасть слова, яке б почула вся Україна.І принаймні українцям пощастило бодай у чомусь. У нас є абсолютний моральний авторитет – Тарас Шевченко. Він дасть нам відповідь на кожне питання і вилікує від ілюзій.Він знає, що нам потрібно.


5 comments »

  1. Галина Пагутяк Галина Пагутяк коментує:

    Дякую за зауваження.Як вмію, так пишу.А лікуватись мені нема від чого) Письменництво – це не хвороба, так мені здається. А де можна почитати Ваші статті?

  2. Сергій коментує:

    Дуже мудра,аналітична стаття.Вітаю вас З Новим Старим Роком!Бажаю здоров’я,удачі,достатку і творчих злетів на многії літа!

  3. Володимир_Львів коментує:

    Попри всі бажання письменниці на щось звернути нашу увагу, насправді, діють її слова не так, як їй би хотілося…

    Лікарю, вилікуйся спершу сам…
    (вочевидь, таки саме про нетаємні хвороби нашого красного письменництва)

    Основне питання – коли ж наші письменники перестануть зневажати Творця, а з ним і “людину”, котра і за Образом, і в Подібності? Бо ж “людина” – це таки не аби-що, це досконале, багаторівневе і багатовимірне ЯВИЩЕ. Це вже докінчена якість. (Див. наприклад, у словниках “людяність”) Тож КОЖНА ЛЮДИНА ВЖЕ ВСЕ ДОСЯГЛА В ЖИТТІ, якщо про неї кажуть – ЛЮДИНА.
    Але ж ми говоримо “людина” на будь-кого. ((
    Якщо письменник поділяє індивідуумів за якістю, і не узагальнюючи (по-злому) на рівні Творця, то мав би, як письменник, більш точно користуватися і різними словами-значеннями, на кшталт, особа, індивідуум (в залежності від рівня узагальнення), і в залежності від контексту…
    Бо інакше це все – дуже дієва, хоча і малопомітна при вжитку отрута… (

    З помилок більш дрібних – таки не “євреї” вважають, а, скажімо, “юдейські” джерела, бо єврей зовсім не обов’язково є юдеєм, і може мати геть інші системні погляди…
    “Довіра” – це міцно пов”язаний із “ВІРОЮ” сенс, а “віра” – це закладений в кожного зв”язок із Найвищими Сферами. Це чуттєвий механізм. Тож “довіра” – це прозорість кожного об”єкту чи суб’єкту для зв”язку – тобто для конкретного чуття – між особою і Найвищими Сферами…
    Тому варто “покладатися” на когось, чи на щось, або точно використовувати “віру-довіру”, інакше це продовження руйнування майбутнього України і українців тотальним поширенням перекручень…

  4. Victor Ivanchenko коментує:

    Мудрі слова, чудовий аналіз сьогодення, правильне посилання на пророка, проте давайте шукати дороговказ у майбутнє.

  5. Ольга коментує:

    Чудова стаття мудрої жінки…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *