Kанал RSS

Мовна експансія

4

Червень 4, 2015 від Галина Пагутяк

Спочатку був Шумер.Народ чорноголових створив писемність, науку, закони, літературу.Менш розвинутий войовничий народ аккадців прийшов на їхню землю, окупував її, і оскільки не мав розвинутої культури, почав переробляти культуру автохтонів на свій лад.У шумерську мову почали проникати аккадські слова і з часом утворилась так звана шумеро-аккадська мова, якою написаний відомий епос про Гільгамеша (шум. Більгамеса) «Про того, хто бачив усе».Шумерського варіанту не знайдено, хоч це безперечно шумерський епос.Власне шумерською мовою збереглись релігійні гімни.
«Шумер, Гора Велика, Єднання Неба і Землі, Покрита істинним світлом! Країна, що від сходу до заходу несе МЕ!МЕ твої – МЕ високі- недосяжні! Серце твоє майстерно зроблене, нікому не доступне!» МЕ- це ідеї, поняття, які боги послали на землю людям, яких самі ж зліпили із глини в майстерні (мумму).Але люди з часом спотворили ці поняття і настав кінець гармонії.
Власне шумерська цивілізація проіснувала тисячу років.
Деякі філологи вважають, що шумерська мова- це лише сакральна мова жерців, щось на кшталт церковнослов’янської, і що нею народ чорноголових не розмовляв.Очевидно, спотворення історії завойованого народу – це давня традиція, і книги шумерів знищували, після того, як їх переписали на аккадський лад.Завоювати народ можна лише, знищивши його мову.Згодом питома вага шумерських слів почала зменшуватись і залишилась тільки аккадська мова.
Є ще інший вид мовної експансії, коли більш розвинута мова окупанта просто витісняє мову переможених, забороняючи її використовувати публічно.Її застосовували, насаджуючи нові віросповідання.Класичний приклад – християнізація прусів.Пруси, знищені в 13-14 століттях тевтонськими лицарями, були народом литовського племені з домішкою фінського елементу.Уявіть, що з ними діялось, коли чужинці рубали їхні священні дубові гаї і насаджували їм абсолютно чужу віру і обряд.Звичайно, пруси чинили спротив, але були за це жорстоко покарані.Завойовники навіть не думали переписати християнські книги пруською мовою, вони знищували усіх, хто нею розмовляв.Однак, останній носій пруської мови помер у 60-х роках минулого століття.
Коли зникне останній носій української мови? Її витісняють за аккадським зразком уже не одне століття.Витісняли на заході польською і німецькою, звужуючи ареал використання.На Сході триває мовна експансія російською.Започаткували русифікацію колишні полковники і сотники війська запорізького, які їздили до Петербурга та Москви з хабарями, щоб не втратити свого майна, посилали туди дітей на навчання. Зміна мови відбувалася, бо це було вигідно.Справжня русифікація почалась тоді, коли селяни, отримавши паспорти, вирушили до великих міст і побачили, що російська мова дає преференції, що нею розмовляє партійна еліта.Мені розповідала знайома, що ще у 40-х роках у Києві вона практично не чула російської мови. А у 70-х її дочка отримала по писку, коли прибігла додому й заговорила російською,бо у дворі всі діти нею розмовляли.Київська національно свідома інтелігенція впустила у своє життя двомовність як компромісний варіант ( шумеро-аккадський), а тепер і львів’яни вважають мовну шизофренію виявом гостинності й толерантності.І це підчас війни.
Війна з Росією не змінила нічого.Нещодавно українець з Америки приїхав у Запоріжжя і коли поцікавився, чому немає українських газет, його послали на три букви.Те саме у Полтаві, колисці української літературної мови, і в Черкасах.
Очевидно, що ЗМІ в Україні повинні масово перейти на українську мову.На 99 відсотків.Але їхні власники бояться втратити читацьку і глядацьку аудиторії.Бізнес вигідно вести російською.Про потреби суспільства менеджери не знають нічого. Вони звикли нав”язувати свою думку, а не прислухатись до думок людей.

Низькопробна російська попса завдає величезної шкоди молоді, вражаючи її мозок.Музика – ще могутніша зброя ніж слово.Це знали в Китаї, де національна музика підносилась до рангу релігії.
Очевидно, потрібно тотально збільшити кількість шкіл з виключно українською мовою навчання, створювати актив мови. А не йти на поводу переселенців з Донбасу, які вимагають в Ужгороді відкрити для них російську школу.
Про русифікацію, яку проводять попи, окрема мова. У глухому селі на Закарпатті, де нема жодного росіянина, правлять російською мовою. І громада, яка сховала своїх хлопів від мобілізації в Чехії чи Москві, спокійно це сприймає.Осине гніздо кремлівських емісарів у Почаєві досі не цікавить СБУ.
Але ж не може бути так, щоб в Україні державна мова не мала жодного захисту.Це протиприродно. Наші МЕ спотворені, перекручені, і за це ми розплачуємось великою кров’ю.Мовна експансія в Україні триватиме доти, доки існуватиме Російська імперія. Російська мова в Україні – це все ще засіб поневолення, а не мова однієї з національних меншин. Нема гарантії, що російська опозиційна еліта, емігрувавши в Україну, не використає месидж про «старшого брата» і не почне відновлювати проект «Київська Русь» просто у Києві.Сценарій уже існує.Він написаний був ще у Шумері.


4 comments »

  1. Тарас коментує:

    Письменницьке слово Галина Пагутяк – як скальпель для важко хворого люду

  2. Хлопчина коментує:

    Не згоден із багатьма думками цієї статті.

    По-перше, мовна експансія триватиме не доти, доки існує Російська імперія, а завжди. Процеси глобалізації та, як наслідок, втрати націями своїх національних відмінностей, почались, та зупинити іх вже неможливо, бо від протистояння глобалізації втрачають всі: і продавці, і споживачі. Англійська мовна експансія вже у дії, та чомусь в Україні філологи на неї звертають не дуже багато уваги. Якщо подивитись на ту ж саму Європу, то там (майже) все англійською. Тому що так краще вести бізнес, так краще продавати товари.

    По-друге, чомусь Ви, пані Галино, забули про інтернет, що є більш ніж вагомим фактором мовної експансії. Там вона діє з двох боків – російська та англійська. Якщо знищити ВКонтакті, прийдуть інші іноземні сайти, скоріж за все англомовні. Бо українського україномовного розробника небагато. (Але, до речі, на щастя, є.) Чому ця експансія відбувається? Через брак інформації національними мовами. Навіщо авторам перекладати їхні твори / статті / все інше, коли існує мова, яку вивчають всі?

    По-третє, діє ще й фактор сприймання інформації аудиторією. От навіщо уявний автор буде писати свої, скажемо, пісні українською, якщо його ліпший друг каже, що українська мова – не для сучасної музики? А друг українець. А українців, які реагують із зневагою на матеріали своєю (!!) мовою, дуже й дуже багато, на жаль.

    Вчетверте, ставлення українців до тих, хто рідної мови майже не знає. На жаль, мало хто може зрозуміти, що висловлена будь-якою мовою любов до України – це висловлена любов до України, а не ще одна спроба пригнітити український народ. Тих, хто нормально не знає української, треба підтримувати в її вивченні, а не обливати їх брудом з приводу того, що вони “виросли в Україні та ще не вивчили мови”. Краще пізно, ніж ніколи. Та в кого буде любов до рідної мови, коли зізнаєшся у браку знань та намагаєшся показати, як ти старанно вчиш рідну мову та хочеш виправити ситуацію, а тобі кажуть, що ти заслуговуєш на сором, бо ВЖЕ її не знаєш?
    Помилки. Всі ми їх допускаємо. Коли помилився, розмовляючи англійською, тебе м’яко виправили. Коли помилився, розмовляючи російською, тебе виправили. Коли помилився, розмовляючи українською, тебе назвали зрадником, нелюдем, катом української мови, антиукраїнцем та українофобом. Це, на мою думку, – ще одна з причин, чому переселенці з Донбасу розмовляють російською, хоча, може, й знають українську, але на трохи нижчому рівні, ніж львів’яни.

    Тож треба:
    1. Створювати український ЦІКАВИЙ матеріал.
    2. Піднімати престиж української мови.
    3. Вміти тримати баланс між толерантністю до помилок та протидіями спробам асиміляції мов.
    …але кому потрібен другий пункт? На жаль, не тим, у чиїх руках доля української мови.

  3. Dim Dimych коментує:

    Цiкава стаття, в мене вже давно такi саме думки визрiли, хiба що про шумерiв обмаль знав.Але саме найстрашнiше це росiйке телебачення за мовчазноi згоди нашоi псевдоелiти всi роки ((незалежностi)) лило бруд на все украicьке,та зомбувало наше населення .

  4. Георгій коментує:

    “Під час війни України з «рускім міром», коли геть усе московсько-російське почало сприйматися імперсько-загарбницьким, з’явилися у нас заперечувальники російської мови, як такої. Розуміння, що російська мова і обвішані георгіївськими стрічками російськомовні мавпи з кров’ю українців на руках абсолютно різні сутності – притаманне тим, хто добре володіє літературною українською та літературною російською мовами. Проте саме ті, хто з народження та й після своїх «кульків» – університетів культури – не лише говорять суржиком, а й мислять суржиком, з піною з рота намагаються заперечувати російську. Навіщо їм вдосконалюватися в рідній мові, значно простіше енергію направити на заперечення «окупантської» мови в Україні.” (цитата)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *