Не варто плутати кон’юнктуру з революцією.На Сихові у Львові нещодавно відкрили книгарню, єдину на 300 тисяч люду. Досі там похизувалось десь рік таке позорище як «Буква» з винятково російськими книжками, в основному непотребом, а потім спласло як пробита повітряна кулька.Ця книгарня простора, відкрили її люди з Тернополя, переважно там навчальна література, але вона потрохи наповнюється й художньою.Може, з того щось і буде. Я вже купила у ній кілька книжок на подарунок. Так –от, є там ціла полиця з революційною літературою: Майдан і АТО. Але ціни на них шалені і воно не варте цих грошей, бо це кон’юнктура, а не серйозна література.І давати 80 гривень за аматорські тексти, сяк-так зліплені в тоненьку брошурку, я не готова. Інформації обмаль і неприємно, коли накручують дику ціну за книжку, собівартість якої дуже низька. Я не люблю шахрайства. Я волію собі купити за 30 гривень «Аргонавтику» Аполлонія Родоського, бо цю книжку можна передати у спадок.Це гідне вкладення трудових грошей.
А відтак люди змушені купувати те, що і завжди: усілякі жіночі історії, що тхнуть кухнею. Так звану комерційну літературу низької якості. Суспільство, яке стрімко зубожіє, не має змоги розвиватись інтелектуально, тобто не має стимулу,бо толерується примітив і псевдоінтелектуальна дурня від лібералів, які, звісно, не прагнуть завоювати домогосподарок, але вставляють палиці в колеса молоді, гасячи її високі душевні пориви, часом наївні, проте щирі.То було вщух сатанинський регіт, але починається знову і на його тлі на Заході продовжують впихати у голови посполитих міфи про найяснішого цісаря та його кухню, а на Сході, що незважаючи на стан війни ми мусимо приймати до себе діячів «великої» російської культури з їхніми імперськими тарганами в голові, бо ми ж культурні люди, а культура вища від політики та ідеології.
Одне слово, на ідеологічному фронті бракує добровольців : бійців і волонтерів.
Ідеологічна боротьба ведеться як правило російською мовою, щоб «ворог зрозумів».Схід України розглядається як винятково російськомовна зона без жодного натяку на українізацію, і українських книжок там не побільшало, а про ЗМІ нема й балачки.Мовне питання заганяють копняком у кут вже самі «моральні авторитети», але сіль у тому, що, не вирішивши мовного питання, ми не виграємо ніколи цієї війни.Тому що по тому боці зуби з’їли на пропаганді і грають на струнах толеранції та космополітизму похоронний марш украънськый мові та українській культурі.
Контреволюція – це і постійне нагнітання того, що українці не годні ні створити конкурентноздатної культури, ні впоратися з корупцією.Тобто типове постколоніальне мислення, що в імперії все якісніше, ніж в колонії.
Наведу приклад.Пауль Целан із Чернівців писав німецькою, хоча Австро-угорська імперія зникла ще до його народження.Так само російською пишуть підлітки з літературною сверблячкою, які народились в незалежній Україні. Але є надія, що українська дитяча література,яка зараз розвивається дуже активно, врешті виховає покоління без постколоніальних комплексів.
Є ще одна дивна річ.Книгарні заблоковують прихід україномовної фантастики до читача.Видавництва через те її не наважуються видавати. Фантастика розвиває уяву, особливо, наукова, зупиняє юнацький дебілізм і тупе споживання.Невже, змова? У західному світі теж є проблеми: магія випхала науку, але сегмент НФ на книжковому ринку присутній, хоч і вузький. У нас же повний нуль.Провінційні чи державні видавництва ще часом перевидають Миколу Руденка, Володимира Владка, Олеся Бердника, але молодих фантастів женуть поганою мітлою.Та й ті пишуть російською здебільшого, щоб прорватися на російський ринок, бо в Україні їх бачити не хочуть.
У нас, та й в усьому світі, зрештою, видавці і книгопродавці вважають, що вони краще знають, що потрібно читачеві, ніж сам читач. Це – абсурд.І системна помилка.І те саме у всіх сферах культури: нав’язування того, чого людям не потрібно. І цю помилку робить також Росія, зомбуючи власне населення. Бо така її природа – насильство, а не гнучкість розуму. Тому ми досі пручаємося. Але коли опустити українців до рівня тупого стада, то вони програють свою цивілізаційну війну.Вони вміють битися як герої, але пасують перед звинуваченнями у «нетолерантності», «ксенофобії», та «вишиватництві», бо у них у крові – а що скажуть сусіди? Така розгубленість грає на руку кремлівській пропаганді і може відкинути нас знову на цивілізаційне узбіччя.Як сказав Монтень: «Навчіться правильно мислити – ось перша основа кожної моралі». Рано чи пізно, але в українському суспільстві сформується справжня когорта бійців, але то вже будуть месники, а не революціонери.Щоб потім не нарікали на утиски свободи слова, бо зараз ви готуєте все для її появи.