Три гори – наче три піраміди.Антени, спрямовані у Всесвіт. Такими їх бачив на початку 17 століття гуманіст і містик. Ян Щасний Гербурт.Вони були зображені на фресках у оборонному замку на Сліпій горі, над брамою якого ще в 50-х роках минулого століття виднівся напис ; «Моя твердиня» Замок Гербуртів – не лише найвисокогірніший замок України, а й символ гармонізації стосунків природи і людини, яка забезпечує захист і добробут краю.Одна людина не може втримати гармонію, на це потрібен бодай рід, кілька поколінь.400 років Гербурти опікувались цим краєм.Після них байдужість і апатія прийшли у Бескиди. Австрійська влада розбирала замки і монастирі, нищила минуле.Був знищений монастир у Спасі, в якому помер князь Лев, той самий, хто за військові заслуги подарував моравським лицарям Гербуртам землю, які ставились до неї як до рідної. Лаврівський монастир вдалось врятувати, зробивши там німецьку школу.Розібрали і Високий Замок у Львові, що давав символічний захист місту, названому на честь Лева Даниловича.Галичина з її блиском давньої величі і культури перетворилась на вбогу провінцію.
Замок Гербуртів видно зі Скелівки ( Фельштина), родинного гнізда Гербуртів, де у крипті костелу спочиває цей славний рід.Зараз там греко-католицька церква з пластиковими вікнами.Замок Гербуртів видно з Хирова, який був колись санаторієм і лічницею для римських легіонерів ( місто героїв).Видно його з Нового міста з чудово відреставрованим поляками готичним костелом святого Мартина 15 століття.Видно з Боневич, де народився і волею богів помер Геркулес Слов’янський Ян Щасний Гербурт і де досі збереглись руїни його друкарні, яка вперше в історії Речі Посполитої видавала хроніки Кадлубека, Длугоша і Оріховського. Видно з монастиря кармелітів у Сусідовичах, який допоміг відкрити небіж Яна Щасного Еразм Гербурт.Видно з Добромиля і всіх довколишніх сіл, і з Польщі також.Тобто видно не замок тепер, а заліснену гору.
Місцева влада не розуміє, що замок Гербуртів – це талісман процвітання цілого краю, що містик Геррбурт зачарував його, наділивши особливою харизмою, яка змушує прибульців підніматись звивистою дорогою і отримувати культурний шок від вигляду ренесансної брами посеред хащів.Місцеві люди мають в крові страх і повагу перед величною спорудою, як і всюди.
Лише небагато людей стають одержимими Замком, незалежно від місця проживання.Вони хочуть, щоб Замок і далі був тією віссю цивілізації, довкола якої обертається неймовірно насичений історією цей шматочок Галичини, де кожне село мало свій герб, де кількість пам’яток старовини більша, ніж у Київській чи Харківській області, де червона чума голодом і репресія стерла славну історію в камені.Коли руйнується архітектурна пам’ятка – руйнується і свідомість.Зараз історик Михайло Кріль, уродженець Добромиля, їздить по селах і читає лекції про історію краю.Це – чудовий почин.
Врешті ми всі давно зрозуміли, що ніхто не буде за нас рятувати наші обереги.Полякам просто грошей забракне, вони й так врятували костел у Новому Місті й рятують найдавніший костел у Галичині в Старій Солі, з якої теж видно Замок Гербуртів.Починати треба з розчищення руїн., зупинити руйнацію. Для цього потрібні лише руки і бажання.
8 серпня нас було небагато.Олег Паска при допомозі місцевих бізнесменів забезпечив нас інструментами і харчами.Були діти, місцеві чоловіки, журналісти на чолі з Оксаною  Петрівською, і три письменниці зі Львова:Лана Перлулайнен, Дара Корній і я.Той,хто був у Замку, той знає його м’яку силу, яка перетворює людей на фанатів історії Добромиля. Хтось тієї суботи гуляв на весіллі, хтось проклинав спеку, хтось пив пиво і робив селфі на тлі гламурних туристичних об’єктів. А хтось проливав за нас усіх кров на фронті.
Ми розчистили частину подвір’я від самосійних кущів, назбирали два міхи порожніх пляшок. І у нас є план дій: 1) розчистити всю територію Замку і довкола нього.2) розчистити замкову криницю, загиджену сміттям ( бо забруднена криниця задає негатив цілій місцевості і впливає на долю людей).Може, стане менше пияків і наркоманів.3) зробити археологічний аналіз стану пам’ятки.4) закріпити каміння і цеглу, тобто законсервувати мури. Наразі все. А там буде видно.
Це волонтерський рух, який поступово охоплює всю Україну,свідчення того, що суспільство прокинулося і починає прозрівати не лише політично, але й культурно. А з погляду містики скажу лише одне: доки Замок буде перебувати в занепаді, доти не буде щастя в Добромилі.Ян Щасний Гербурт був не лише містиком, а й чудовим адміністратором, який дбав не хіба про власну кишеню, а й про майбутнє. Ми повинні передати у спадок новим поколінням бодай законсервовані руїни і цікавість до минулого.