Kанал RSS

Прокляті співці

4

Жовтень 28, 2017 від Галина Пагутяк

 

 

Я не буду оповідати  зараз про поетів-стукачів,про перестрашених прозаїків, про куплених драматургів.Вони отримали своє:алкоголізм, неврози, або й кулю,а їхні діти  та онуки – просто нікчеми.Я не знаю, в якому колі пекла вони зараз перебувають, чи опиняться: в тому,де брехуни, чи в тому , де зрадники.Їм треба було одягнути погони НКВД чи КГБ, чи ФСБ,або просто перестати писати.Тільки не творити утопію соцреалізму.Нижче дев’ятого кола пекла мало би бути ще одне – для тих, хто спотворив дійсність,змінив генетичний код кількох поколінь, що призвело до розстрілу Майдану 2014 року, окупації територій України, війни .А зараз до намагання знищити українську ідентичність шляхом компромісів і фальсифікацій.Наші міністри культури  і освіти, українофоби і толерасти, виховані на літературі, яка спотворювала дійсність.Наші вчителі – також.Наше покоління молодих літераторів, відкинувши одну брехню, стало шукати собі на голову приколи, а не правду.Істота, яка заявляє: «Я за гроші про що хочеш напишу» така сама ница, як та заробітчанка,що заявляє: «Я за долари кому хочеш дам».Їх обох уже в незалежній Україні ґвалтували «великою російською літературою» і приколами укрсучліту.Свідомість наших співгромадян отруєна настільки, що вони готові висміяти шістдесятників,аби лиш розчистити собі шлях до нового літературного канону, не знаючи літератури, за яку вбивали,морально знищували і садовили до божевільні.Тому їх легко завербувати, а не лише купити.Вільний митець – завжди самотній, і не входить до гурту, яким легше батька бити.

Що там казати,мене теж виховували на робітничих та колгоспних романах, і якби не заборонені книги, я б досі з пієтетом позирала на старшого східного брата , а тепер ще й на західного.Після школи я пішла працювати в колгосп зі старими жінками, які насипали  повні чоботи зерном для курей і обважнілі плентались додому доїти корову.На трудодні я отримувала 10 рублів у місяць.На заводі платили 120.Тому в університеті,на відміну від моїх однокурсників, які стрибнули зі шкільної лави на студентську, мене тільки смішили оті колгоспні та робітничі романи,бо на заводі  вахтери обмацували кожну занадто округлу особу, яка виносила горнятка і тарілки.Радянські люди були не лише рабами, а й злодіями.І таких залишилось дуже багато,а до влади прийшли брехуни з партійної номенклатури і торгаші.Тому сумління і честь – найперші їх вороги.Запам’ятайте це, якщо не хочете стати проклятими співцями нової реальності насильства, цинізму і безчестя.

 


4 comments »

  1. Валентина коментує:

    Щиро і правдиво. Згадую свої шкільні роки… уроки літератури… жах. Нас не вчили критично мислити…

  2. Богдан Дячишин коментує:

    Сенс буття людини, народу – побільшення інтелекту, духовності на основі третьої невидимої сили, руху до форми (лат. – краси) життя з Богом: «Бога річ божії справи творити, / А чоловіка – по людському жити» (Менандр). Людина, щоб дивитися на світ духом свого єства, який має змогу побільшувати впродовж життя, мусить прикладати зусилля в реалізації формули пізнання усього сущого до розуміння якої наблизились мислителі античного світу: «У дзеркалі бачимо не себе – свого опонента, якого знаємо значно менше, аніж будь-кого зі своїх друзів: “Nosce te ipsum” (Пізнай самого себе)» (Андрій Содомора).

  3. Віталій коментує:

    Слушні та вчасні думки, Галю.

  4. До влади прийшли діти і внуки злодіїв, які все життя обкрадали Україну, жили, як при капіталізмі, а їх жони і діти жерли хліб з канапками, а ми зі смальцем і варенням. Тоді і серед наших робітників і колгоспників були злодії. Яскравий “приклад” показували бригадири на фабриках, (у 63 році працювала на “Світочі”- начальники цехів і директори. Саме вони вчили народ красти. Крали і крадуть сьогодні вже їх нащадки, більшість з яких нині ходять у чиновницьких рясах. Бацила злодійства, наслана “визволителями” з перших днів їх отруїла велику масу населення і, на жаль живе до сьогодні, а підла інтелектуальна брехня радянської літератури ніяк вивітрися не може з багатьох голів інтелігентів, які ніби українці а, думають і творять по-рашівськи. Не треба ходити далеко, візьміть міністерство освіти, культури та ін…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *