Людина має право бути пацифістом і не брати зброї до рук. Коли настає  війна,вона може стати санітаром, допомагати сиротам і вдовам, молитись,урешті. Вона може закликати  навіть припинити братовбивчу війну, якщо йдеться про громадянський конфлікт. То її особиста справа. Але закликати воїнів покинути окопи, які зупиняють зовнішнього агресора і йти додому – це вже злочин,  за який суворо карають.

Вчора пані, яка “не може бачити”, як вмирають на фронті молоді і вродливі, закликала їх скласти зброю, тобто дезертирувати. Не вона перша і не вона остання. Їхні аргументи: а)то не наша війна,а розбірки між олігархами:б) краще мир на будь-яких умовах, ніж війна,в)ми – братні народи,нам нема чого ділити.

В дискусії брали участь переважно жінки, бо чоловіка одразу б спитали: «а ти чого не на фронті». Я не вважаю цієї жінки та інших мироносців обох статей  агентами Кремля, вони  просто релікт  плюгавого совка,який імітував боротьбу за мир, а насправді розпалював усюди ворожнечу. Тому цю російсько-українську війну вони розглядають як братовбивчий конфлікт і героїзм Червоної армії для них важливіший ніж подвиги січових стрільців чи УПА. Тому вони приймуть окупацію як  справедливе відновлення СРСР.А вся ця емпатія від лукавого. Надійно сховавши чоловіків і синів від мобілізації, вони стоятимуть на колінах перед похоронними кортежами юних і вродливих без найменшого докору сумління. Оця фальш – найстрашніша. І я вірю, що за неї вони відповідатимуть перед  Господом  по всій справедливості.

Сучасні війни втратили той пафосний флер, що був раніше. Їх не оголошують, не попереджають про атаки, використовують найманців і теракти. Але мета  та сама – знищити якомога більше мирного населення, промислову інфраструктуру, і влаштувати терор на окупованих землях.