Kанал RSS

Книжкові джунглі-2020

2

Січень 10, 2021 від Галина Пагутяк

 

У джунглях свої закони, зі своїми хижаками і своїми мауглі, пастками і блудом. Твм сильні пожирають слабких, там можна підчепити лихоманку. Тому йти туди треба  озброєним і зосередженим. Те саме стосується наших книжкових джунглів. В мене язик не повернеться назвати цього року їх українськими, бо 90 відсотків того, що заповнило сьогоріч книжкові полиці в Україні, як приватні, так громадські, є перекладами пустих книжок, або перекладами третьосортної комерційної прози. Власне українська література опинилась у статусі українського класу в російській чи англійській школі в зросійщеному місті. Карантин позбавив нас змоги потримати книгу в руках, понюхати, почитати сторінку, а тоді вже вирішити, чи варто віддавати за неї чималі гроші. Літературні бренди швидко спаскуджуються, бо створені на безсоромному піарі. Я все частіше дізнаюсь, що прочитану книгу здають в бібліотеку, або продають втричі дешевше. Пора вже змиритись з фактом, що книжковий секонхенд має велике майбутнє в зубожілій Україні. Щоб купити книгу в подарунок, я довго нишпорю в книгарні, думаючи, як догодити людині. Мене не купиш виставкою книжок, які називають лідерами продажу, бо це ознака корумпованості, за це платять видавництва книгопродавцям. Хоча інші того не знають. Єдине, що може бути в порядній книгарні, це стенд новинок.  Але порядні книгарні вже майже всі позачиняли. Якісь довели до банкрутства, або власники просто втомились, бо скільки того життя.

Чому це так? Мені здається, що штучно створений попит і універсальний маркетинг у такій делікатній справі як книговидання призводять до занепаду культури. Книжка – це в останню чергу товар, і наклади Біблії чи Дена Брауна або Елізабет Роулінг не показник  суспільної цінності книг двох останніх. Україна – постколоніальна країна на задвірках Європи, і щоб стати успішною, їй слід розвивати власні науку й культуру, зробивши це на довгу перспективу пріоритетом. 2020 рік показав, що нічого подібного не відбувається, а навпаки – реванш і рейдерство в стилі 1990-х.Переведення власне української літератури в пасивний стан за допомогою як старих, так і нових антиукраїнських структур. Жодної аналітики, мінімум об’єктивності, а подивившись на прізвища авторів, яких найняли експертами, можна й не читати їхніх опусів. Кожен з них обслуговує певну тусівку. Мені щиро жаль наївних читачів, яких ошукують, і я бажаю їм всім прозріти бодай колись. Чим дикішими стають джунглі, тим мандрівник обережніший.

Але відкриваю Фейсбук і бачу, як кум хвалить кума, а кума куму, а хтось хвалиться прочитаним, виставляючи напоказ стосик книжок, серед яких 99 відсоток перекладеного фуфла, і розумію, що джунглі вже проросли в свідомості. Хтось хвалиться дипломами, хтось ділиться із журі преміями, хтось місцем у рейтингу книжок року, століття, ба, й Третього тисячоліття, а хтось бикує накладами. До речі, про рейтинги. Що там роблять переклади? Чому б не створити просто окремий рейтинг перекладів, який би оцінив майстерність перекладачів. Бо порядний перекладач не перекладатиме погані книги, щоб не втратити репутацію у грантодавців. А в нас все змішане докупи, ба, книжка не встигла вийти, а вже в рейтингу кращих. Це означає, що експерти не читають насправді. Ці рейтинги насправді лише дешеві понти, які не мають жодного впливу на читачів, так їх багато. Як на мене, чесніші рейтинги окремих читачів, які можуть мати поганий чи нерозвинутий смак, але навіть люди з добрим смаком віддають перевагу перекладній літературі. Якщо це Боецій, Теофраст, Чосер чи Блейк, або ж Генрі Торо, то це плюс в карму, бо перекладачі там вищого ешелону і збагачують нам культуру .Але ми ще й відповідальні за те, що підсвідомо ігноруємо своє, вбиваємо в зародку національне відродження, і ховаємо на смітнику. Авгієві стайні вже давно засмерділись від клановості, кумівства, і читачі вже чують цей запах, принаймні,ті хто не втратив нюх від інтелектуального та культурного ковіду, а таких стає щораз менше.

Власне, підсумовуючи все написане, можу сказати, що основними небезпеками в книжкових джунглях 2020 року є корумпованість, неосвіченість і безвідповідальність. І робіть з цим, що хочете, можете просто сховатись під стіл і мовчати далі.


2 comments »

  1. Валентин коментує:

    Болісна, але щира правда. Якщо згадати про спеціальну літературу, то з нею в рази сумніше.

  2. Лідія коментує:

    Погоджуюсь.Спасибі за щирість та відвертість.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *