«Кіт у рукавичках  не спіймає жодної миші» – цей вислів належить британському політику і дипломату ХІХ ст.Бенджаміну Дізраелі.Британські коти ніколи не носили рукавичок і не обтинали пазурів, причому залишалися джентльменами.Світ, якщо не вважати куплених Москвою політиків, ві д України теж не вимагає рукавичок.Політкоректність, толерантність у ставленні до окупанта задля тимчасового спокою на континенті, – на межі колаборації, державної зради, або це вони і є.І зовсім не ознака інтелігентності.Ясна річ, за висловлення про розбудову сильної національної держави, за рішучий спротив русифікації грантів і міжнародних премій не дають, і не роблять голубами миру в застарілій громіздкій структурі,що називається ООН.Мільйони доларів йдуть на рукавички примушування до чогось, але крім кігтиків у кота є ще зуби, якими він захищається, коли ворог наблизився впритул. Наша рішучість, національний егоїзм більше про нас скажуть світові, бо він уже це пройшов і не відчуває докорів сумління, ніж наше безмежне терпіння і озирання на те, що скажуть про нас інші.Навряд чи Україну розглядають як потенційну колонію Сходу чи Заходу, радше як мілітарну державу, яку наразі нема кому очолити. Для нас головне мати союзників, а не друзів.У міжнародній політиці немає друзів.

Мусимо визнати, що совок невдовзі стане анахронізмом, але комплекси колоніальної меншовартості будуть  підігріватися ще дуже-дуже довго.Скільки довго – залежить від кожного з нас.І «неважливе мовне питання», як висловилась письменниця Лариса Денисенко, і чергове гасло іншого письменника Сергія Жадана, що «російськомовні теж можуть бути українськими патріотами» – це ті самі спроби одягти рукавички на відрослі пазурі, які обрізали століттями.

Світ для українців нині біполярний: або боротись за свою національну державу, бо тільки вона забезпечить нашу незалежність, або дозволити себе продати і знищити.Країни Прибалтики не мали стільки колабораціоністів і не дали громадянство тим, хто вважав себе патріотами, не бажаючи вчити державну мову.І їх прийняли до Євросоюзу.Нам треба було це зробити 26 років тому, доки не підросло гібридне покоління з комплексом меншовартості, а Росія не збожеволіла від безкарності.Тепер це буде важко.Серед публічних людей практично немає «корисних ідіотів».Вони чудово знають,що вони роблять і навіщо, сіючи зневіру чи оптимізм.Втім, маніпулювати  суспільною думкою можна лише до першої крові.