Село, яке колись було містом, звідки почався Ренесанс у Східній Європі, ось що таке Дунаїв. Уже втретє тут відбуваються міжнародні Дунаївські зустрічі, не якась там закрита конференція снобів, а вільні читання вільних людей, просто посеред села, які може послухати кожен. Цього разу тема читань: філософська антропологія. Слухачі знали лише назву виступу, сам текст прочитувався вперше.Жодного цензурування.А ще музика, дві виставки і дві середньовічні страви.І над усім  цим літав дрон: над костелом, церквою, школою, садом, дітьми, які щиро тішились з усієї атракції.Ніхто не проганяв ні собак, ні курей, ні гусей.Усе живе горнулось до теплого осердя Дунаїва.

Коли все це починалось, ще ніхто не мав гадки про війну.За цей час з’явились у кожному селі таблиці з портретами загиблих на Майдані  і власне на війні.Що ж, Григорій із Сянока, архиєпископ львівський, теж захищав Дунаїв, коли його оточували татари.Він і подбав про оборонні споруди.Він зліпив це місто з мешканців довколишніх сіл, бо не робив різниці між бідними і багатими, між чоловіками і жінками,дорослими і дітьми, а тому ніхто не міг зруйнувати Дунаїв.Під час Другої світової війни тут не виникло кривавої масакри між поляками та українцями, отож, гуманізм переміг в окремо взятому місці.Усміхнені люди, відсутність чиновників, повна свобода пересування і вибору занять, польська, українська  та латинська мови без перекладу – дух «Двору поетів» повернувся через 540 років у Дунаїв. І згодом – палкі дискусії вже в Народному домі про те, як змінити життя в Дунаєві на краще. Отак вимивається совок з людських голівоньок.В окремо взятому місці. Так формується нова ідентичність, коли долею начебто забутого і старіючого села переймаються альтруїсти, які люблять людей не з примусу і не за гроші. І не лише людей, а все живе.

Перейматися долею України легше, ніж  втримати невеличке село від деградації, а власну душу від спокус глобалізованого світу. Якщо народ готовий проміняти свою національну ідентичність ( мову, історію, культуру) на матеріальний комфорт, він втратить  перше, і не отримає друге.  Добрі справи не роблять люди зі злим серцем.І зі зневіреним також.