Раптом згадалась молитва катарів, що колись так вразила мене. Згадались не часи розквіту катаризму, а останні дні добрих людей, як вони себе називали. Як вони йшли на кострища інквізиції, як ховались по криївках, як їх часом зраджували, а часом йшли разом з ними на смерть.То був початок 14 сторіччя,Франція, іспанія, Італія.Всі тексти катарів були знищені, вале дещо вдалось відновити з протоколів інквізиції. Останні катари ймовірно пішли в Чехію і на Балкани.Їхніх слідів шукав Іван Франко в Галичині.

Катари вірили, що Бог – це тільки добро і любов. І що в цьому світі ніхто не може досягнути досконалості,бо він – це структури гріха. А згадала я катарів ось чому.Згідно їхнього містичного вчення, найвищий ступінь досконалості, що досягається уже в іншому світі, символізує орел.Мешканці Добромиля вірили, що кожен з Гербуртів після смерті перетворюється на орла.І якщо хтось з роду Гербуртів уб”є такого орла, рід вимре. Останнім з Гербуртів був Ян Лев, син Яна Щасного Гербурта, який прийняв постриг і помер у Добромильському монастирі, де й був похований поряд з матір”ю Єлизаветою, княгинею Заславською.

Ось ця молитва:

Отче святий,Отче праведний, Господь добрих духів, Той, Хто ніколи не помиляється, ніколи не бреше, ніколи не вагається і не не сумнівається, що ми не помремо у світі лукавого, бога чужого, бо ми не від світу сього і він не від світу нашого! Навчи нас знати те, що Ти знаєш, любити те, що ти любиш.