«Мій Боже милий, як то мало святих людей на світі стало.»  ( Тарас Шевченко)

Якогось дня ти починаєш задихатися від того, що тебе зрадили  ті,хто добре тебе знав колись,з ким розмовляла про все на світі. Озираєшся: хто там ще з тобою?  Боже, як мало. Менше ніж пальців на одній руці. Ні, то не кумири, не авторитети , а просто люди, які раптом змінились. Та й кумири не встромляють ножа у спину. Їх можна створювати знову і знову, але вони не зійдуть з  постаменту задля тебе. Не любитимуть тебе  в горі й бідності.

Це так,ніби ти подарувала комусь золотий дукат, а його витратили на кілера  для твоєї душі.  Це так , ніби ти подала вишитий рушник,а ним витерли брудні чоботи.  Потрібно чимало часу, аби все це забути і знову комусь довіритись.  А найліпше  довіритись Шевченку. Він все передбачив, від житейських до політичних ситуацій. І мало того: він спасав душі українців і не лише українців,спас сотні тисяч,коли не мільйони. Повернув їм честь і гідність. Може здогадувався, що став Месією,але  не мав зіркової хвороби, це точно. І мені здається, якщо  Господь вирішить знищити українців, бо серед них не залишилося жодного праведника,Тарас Григорович, вусатий і в  кожусі, прийде до нього і скаже: «Боже, зачекай! То просто таке вродило нині з лихого насіння. Може, завтра народиться той, хто буде з сокирою будити весну народів,а не  словами.»

Мало – це ще не означає,що нема  нікого. Мало – це критична меншість пасіонарних,чесних,  мислячих,добрих людей на тлі біомаси. Французький філософ Жульєн де Ламетрі  поділяв людей на людей-машин і людей-рослин. У його  часи, а то було 18 століття , теж була критична меншість. І його слова викликали страшне обурення. Зараз людей можна так само поділити : на людей Матриці, і людей поза Матрицею,хоча вони не перестають бути ні рослинами,ні машинами,бо такі саме туди й потрапляють. Люди Матриці не усвідомлюють трагічності  свого становища  і ладні розтерзати і Ламетрі, і Шевченка, і  будь- кого,хто  покаже їм пульт, яким  керують людством. Якби могли,то запхнули цих  неспокійних добродіїв у Матрицю, але з вічними нонконформістами  цей номер не проходить. Вони обламають роги усім чортам політкоректності й толерантності. І якщо ви вважаєте,що світ існує завдяки мільярдерам, які платять за ваше комфортне життя в Матриці,то ви помиляєтесь. Світ існує завдяки 12 праведникам, які з’являються  у кожному поколінні. Ми не знаємо, хто вони, і вони теж можуть не знати,що вони праведники. Бо  вони не святенники,не ханжі, не рослини,не машини, а просто Люди, які спасають душі. То їхня робота, яка може продовжуватись і після закінчення  земного існування. Поки  ви, шановне панство з поганою освітою та куцим світоглядом, сперечаєтесь, скидати чи не скидати їх з постаментів, носити їм кожух чи фрак, підтягувати їх до молоді чи лишити скніти в академічних льохах. Це не вони дивляться вам спину, і навіть не ви – їм. Бо у вас з ними різні шляхи.