Великодній понеділок.Ближче до вечора. Невелика церква в Трускавці в українському стилі.Усе довкола цвіте й пахне, з червонуватої землі виглядають тюльпани і гіацинти.Коло церкви порослий травою старий цвинтар з могилами 40-х років, тобто часів  УПА.Самі українські прізвища. За церквою криниця, над якою схилились ангели.Повітря загусле від того, що вчора його цілий день збивали дзвони.Кілька старих жінок наче сивіли вгніздились на лавці, розказуючи одна одній свої віщування.

На подвір’ї молодий священик бавить дітей, поки батьки сидять у задушливих кімнатах з безкінечними гостями.Там пахне вчорашніми салатами і терпким духом розлитої горілки. Дітям значно цікавіше. Я навіть не знала у дитинстві таких ігор.І хоч вони кричать більше, ніж співають, усе таке м’яке, лагідне.

Ми сидимо з сестрою на горбку, наче зачаровані, не можемо зрушитись з місця, наче бачимо все це востаннє.Цей вечір стирає згадку про те, що у цій самій церкві відспівували нашу маму кілька місяців тому, на сам Новий рік, 31 грудня.Він стирає увесь біль і всі кривди,я лише пам’ятаю слова «…де немає журби і печалі». Я тепер їх часто повторюю, бо колись ми всі опинимось у світі, де пахне воском і ладаном.Так пахне місце, де немає журби і печалі.

  Увесь цей пластиковий кіч, ілюмінацію  в церкві, вишивані сорочки перехожих, важкі грона бузку, що нависають над тротуарами, Царівну, яку водять діти, невдовзі поглине темрява і скропить теплий дощ.

 Більше цього не повторилось. Наступного року ми не застали дітей коло церкви. А минулого я не змогла приїхати.В ту саму ріку ніколи не ступаєш двічі.Матриця Великоднього Понеділка  заповнюється іншими почуттями, конфлікт між миттю і вічністю загострюється. Піна, збита великодніми дзвонами, вилитих із мідних монет, осідає гіркотою на устах. Всіх хрущів, що впали на спинку, не перевернеш.Не всі дочекаються, і можливо багато людей, ситих, вбраних у вишиванки, що повагом повертаются з гостини, колись стануть хрущами, у яких  справжнє життя триває лише кілька днів, або ще менше, якщо не пощастить. А решту життя проходить у темряві.