Курси манікюрниць коштують як мінімум 7 тисяч гривень. Курси літмайстерності – 2-3 тисячі. Книжку можна видати за 20 із самовивозом,  самопродажем , саморекламою. Якщо писати щодня по сторінці,то за рік можна написати 365 сторінок і назвати це романом. Втім, в Україні уже можна лівою ногою писати блоги  на злобу дня і, назбиравши на книжку, сміливо подаватись на Шевченківську премію, яка впевнено зараз дрейфує від літератури до публіцистики.

Без фаху манікюрниці,як і без фаху працівника літ індустрії можна обійтися. Як і без їхніх послуг. Але молода дівчина, яка навчилася працювати з нігтями, пізнала тонкощі ремесла, як і перукарка завжди можуть поповнити сімейний бюджет, у них є цілком достойна мотивація стати фінансово незалежними.

Що дає літературна освіта людині з вищою освітою чи студентам? Це теж залежить від  мотивації. Школа не дає абсолютно жодних навиків літературної творчості, навіть навпаки вбиває їх у зародку. Випускники ламають собі зуби на ЗНО,бо не годні написати самостійно елементарного тексту з зачатками мислення. Навчитись висловлювати власну думку, навчитись мислити – це дуже достойна мотивація, навіть найвища. Але мотивація потенційної перукарки  і мотивація потенційного працівника літіндустрії  не можуть бути однакові. А проте – бувають.

На платних літкурсах  клієнти з викладача вимагатимуть на всі гроші, нічого при тому не роблячи, якщо їм ліньки. Викладачу байдуже,чи він чогось навчить,чи ні. Але він вдає зацікавлення і розповідає про технічний бік справи. Якщо це розкручений письменник, то розповідає про  себе чудові казки а ля Попелюшка. Він користується виключно пряником, а не батогом, бо клієнт може образитись. Я колись писала про  столяра, який за Австрії і потім Польщі двадцять років працював,щоб отримати звання майстра. Антін Модрицький  з Дрогобича. Я простежила увесь шлях цієї достойного чоловіка, що став першим українцем, який заснував похоронне агентство у місті. Це – вражаюче. У нас же письменник)письменниця),  потрапивши у третій ешелон укрсучліту, вже заробляє гроші на курсах: «Як написати роман і його просунути куди треба». Написав, видав, просунув – гоп, я вже письменник! То після першої книжки може так здаватися. Але якщо ти розвиваєшся, працюєш в поті чола,відмовляєшся від усіх розваг, то й через 20 років матимеш сумніви, чи ти письменник чи скромний підмайстер. А якщо мотивація –  кайфувати від промотурів та автограф-сесій, роздавати інтерв’ю? А похвалитись у Фейсбуці – я пишу роман, поставити в анкеті: професія – письменник? Від такої перспективи дах знесе разом з головою  Та хоч вивезіть людей на Майорку  чи на Канари, письменниками вони не стануть,якщо в них немає таланту і працелюбності. В кращому випадку – вийдуть безталанні імітатори літератури в смартфоні, в гіршому – капітулюють вже при найпростішому завданні. Головне – потішити его.  Втім, я бачила, як люди вміють працювати зі словом, коли зачепити в них певні струни, як вони відкривають  у собі щось нове. На безкоштовних курсах, до речі. А не на майстер-класах по написанню роману, де прийшли задля того, аби подивитись на лектора знизу догори. Людина, яка не поважає себе,не інвестує у власний розвиток – ніколи не стане ні письменником,ні столяром, ні перукарем. Вона платить за примху і тільки всього.

В Уїльяма Блейка є такі «Примівки Пекла», збірка афоризмів,буцімто, від самого Сатани. Так-от, рекомендації від  деяких викладачів на курсах літературної майстерності  подібно теж нагадують поради того,не при слові згадуючи:

1.Пишіть кожного дня по сторінці і за рік матимете книжку

2.Напишіть оповідання на 5 (10) тисяч знаків. Ай, молодці! А тепер  верлібр на 20 рядків.Супер! Бачите, як просто?

3.Сюжет – то головне.Альфа і Омега. Ви придумайте, чи вкрадіть сюжет,а воно само обросте м’ясом.

4.Пишіть дуже просто, аби можна було перекласти  англійською.

6.Ваше село і національні рефлексії – позавчорашній день. Ніхто вас ТАМ не перекладе.

7. Те, що вам може бути цікаве,не продається. Спочатку напишіть те,що продасться, а тоді все інше «для душі».
8. Більше сленгу й ненормативної лексики. Побільше еротичних сцен у канавах,туалетах й підворотнях.

9.Смерть неперекладним словам, особливо, діалектним.Діалекти відмирають – нащо воно вам?

10.Вам не треба знати літератури й мови. Вам треба знати особисто видавця.

11.Пишіть російською,нехай хтось вам перекладе. Яка різниця, якою мовою ви думаєте чи розмовляєте.Нате вам українською, раз так треба.

12.Успіх  книги вимірюється  кількістю проданих примірників.Істина, яка не підлягає сумніву.

13.Головне бути в тренді: душевні страждання молодої б…і,  фронтове чи майданне кохання,  кулінарні фантазії , нестерпна легкість буття офісного щура, українські супермени і супергьорлз  в Парижі(Відень, Лондон)… Ну і всяке-таке.

14.Найлегше писати:а) ні про що,б) жіночий роман, в) фентезі. Так, щоб це можна було перекласти і поставити фільм. Книжка, яку не можна екранізувати, нічого не варта. Ще легше писати для дітей, якщо маєте свого видавця.

15.Ті, хто так не робить, приречені бути заздрісними невдахами. Амінь. Втім, не знаю, чи Той самий каже «амінь».