Осінній Добромиль

Ось ще один вірш Яна Щасного Гербурта (1567–1616). Я знайшла його в збірнику текстів, написаних учасниками Рокошу Зебжидовського (1606-1609). Це – емоційна реакція на поразку рокошан під Гузовом у липні 1607 року. Гербурту і Яношу Радзивілу, підчашому Великого Князівства Литовського, довелось відступити перед натиском військ короля. Тікаючи Ян Щасний загубив компрометуючі листи, через що його потім на очах дружини й дітей, у кайданах, повезли до Кракова. Спочатку його засудили до страти, а потім один поважний пан скористався правом меча і взяв Гербурта на поруки. Гербурту довелось відсидіти півтора року у Вавельській вежі, де він, можливо, й написав цього вірша. Польського перекладу не існує,наскільки мені відомо.

Андрій Содомора погодився перекласти цей вірш, за що я йому безмежно вдячна. Пан Андрій зауважив, що у вірші дуже незвичне поєднання гекзаметру й п’ятистопного ямба, і що він вперше зустрів скорочення імені Агамемнон  (Ага). Є ще у вірші українські слова, які я виділила в тексті перекладу.

Відчуйте ритм битви 17 століття і потіште себе думкою, що Яну Щасному вже  нічого не болить.

НА ЙОАННА ФЕЛІКСА ГЕРБУРТА, ВТІКАЧА З ПОЛЯ БОЮ.
Щасен, допоки тебе, яким є ти в душі, не пізнав я!

От супротивні зітнулись ряди, закипіла вже битва,

Ти ж на баскому коні – лицар! – тікати пустивсь.

Мовив я: “Ти, з ким би й грізний Ахілл не зрівнявсь, – утікаєш?

Що ж язиком ти своїм більше грозиш, ніж мечем?

Як лопотиш язиком, так хутко й ногами тікаєш.

Це твоя мужність така? Áґо, це ти – утікач?

Є в тебе звага якась, родова якась честь, – зупинися,

Аґо, не смій утікать, Аґо, тікати не смій!”

Ба! Він коня повернув, за повіддя сіпнувши, – тікає

Так, що у втечі стрімкій голову, міру згубив.

За втікачем боязким – переслідувач-вершник, а той – ще

Швидше: острожить коня: крил додав острах ногам.

Далі уже й ворогів, ледь живий, надриваючи голос,

Кличе – того і того, кожного з них – на ім’я:

“О порятуй, юначе, мене, не дай згинуть, юначе! –

Зойкає. – Смерть одверни! Не вбивайте мене, ради Бога!”

(О слово, гідне такого мужа!)

Переклав з латинської Андрій Содомора.