Спочатку змінився вітер.Був сильніший ніж зазвичай буває вітер зі сходу.Він приніс з собою насіння незнаних досі рослин. До рослин прилетіли інші комахи, яких раніше тут ніхто не бачив. Комахи привабили птахів і ті звили собі гнізда на деревах чи під стріхами.

І тепер ми помітили, що все змінилось. Час і нам змінитись.Або пристосуватись до світу, в якому весна найкоротша пора року, а зима безкінечна.

 Чи не через ті зміни, які наставали завжди, у всі часи, мені теж захотілось змінитись.Кинути писати книжки, появу яких ніхто не помічає, і без яких я могла б просо спостерігати за польотом комах і птахів, цвітінням трав.Перечитувати книжки увечері й отримувати від цього втіху як у дитинстві. Повернутись до друзів такою ж вільною й безтурботною, як колись, і знову мати майбутнє.Бути невимовленою й спокійною.Відновити втрачені сили.Спробувати себе полюбити саме такою.

 І все це не тому, що стали помітними зміни.Просто забагато ненависті довкола і мені з цим не впоратись.У юності ми – саме серце.У зрілості – суцільний мозок, який лише працює, ніколи не відпочиває.Серце ми своє спустошили, мозок знищуємо, що ж далі?

Це я колись дізнаюсь.

Насправді все те, що відбувається довкола, за тим самим законом відбувається в кожному з нас.Таємниця життя розкрита, залишається пізнати таємницю смерті.