Мигдалеві тістечка з благодійного фургона на Староєврейській.Львів у центрі по суботах зранку дуже приємний, усміхнений, повний сили, яку віддає щиро і щедро.В теплу пору його вулиці  стають домом  для всіх, хто його потребує.Тут усе змінюється на очах.Львів кожен день інший, тому потрібно мати орієнтири, якісь константи, куди можна втекти й передихнути від цього сліпучого блиску і постійного перетікання вражень.Іноді мені подобається ходити по Львову як турист, і розчаровувати тутешніх чичероне з їхніми фантастичними історіями про історію.

 Крамничка з українськими дисками. На Братів Рогатинців я зайшла в маленьку крамничку, де грав український рок. Група Рокош із Закарпаття, про яку я нічого не знала.

То був їх другий альбом Отава.Я послухала і купила той диск.Тексти написані закарпатською говіркою, але не русинською мовою.І все це таке рідне, тепле,живе і справжнє. І дуже чуттєве.  http://rock-h.com.ua/albom-otava  Воно лишається в мені від суботи, я почала неділю з того, що слухала ті пісні, одну за одною.З вікна тягне ще холодом, сонце сліпить очі, на брудну землю сиплеться золота алича.Але вчора…

 Суєтний Сихів. Вічний базар, люди в суботу більш заклопотані.Виє перфоратор, бабці продають на Спаса букетики з цмину, полину і маківки, а всередині яблучко. Батьки купують дітям обновки до школи.Час летить наприкінці літа так, що починаєш думати: ну й біс з тобою, навіжений!

 Відсутність неба.Подивитись би увечері на зірки. Як давно я не бачила справжнього нічного неба, глибокого й урочистого.

 Праця.Переписую роман із зошита на комп»ютер, ніби розшифровую свій генетичний код. Через те звідкись випливають дивні слова і дивні граматичні форми.У Добромилі – сніги, нема надії вирватись. А я не можу вирватись з паперових заметів, щоб просто відпочити.Думки стукаються головами і падають наче мертві.

Є дні, наче зв»язані перевеслом, колосок до колоска.Але хаос перемагає.