Для тих, хто має сумніви, нагадую: текст пісні «Пастуше, пастуше» – автентичний. Він взятий з автобіографічного діалогу Яна Щасного Гербурта «Геркулес слов’янський», написаного у 1608 році  у в’язниці в Кракові. Це не є містифікація. Ярослав Ісаєвич згадує цю пісню серед творів Гербурта, але невідомо, чи був він знайомий з текстом. «Геркулес слов’янський», писаний польською мовою, входив до збірки «Гжегошковіц», яка до 1848 року знаходилась у бібліотеці Львівського університету. Збереглось лише два примірники, обидва у Польщі, один – неповний.

 Історики української літератури не шукали, а тому не запровадили цей унікальний текст, писаний живою українською мовою, власне, бойківською говіркою, в культурний обіг,  що дуже зле. Те, що не зробили науковці, зробили ми, гербуртівці, як сказала Ірен Роздобудько: через 400 років пісня ожила і була виконана у священному для нашого товариства місці – Високому Замку в Добромилі автором музики – Ігорем Жуком, який сприйняв цей текст близько до серця.

Тепер я прокидаюсь  вранці і в голові крутиться «Пастуше, пастуше…»

Ось що може зробити гурт людей,об’єднаний любов’ю до всього прекрасного, якого так багато в Україні: Мирон Іваник, Галя Вдовиченко, Ірен Роздобудько, Ігор Жук, Оксана Прохорець, Андрій Курков, Дара Корній, Лана Перлулайнен, Тетяна Вергелес, Роман Гамада, Ярослав Яріш, Наталя Дутко, Оксана Кришталева, Надія Мориквас, Михайло Кріль, Ігор Мельник, Ярина Коваль, Орест Бонко і я, ваш покірний Слуга з Добромиля… А також Томаш Янковський із Вроцлава, що відшукав текст пісні на моє прохання.