Тьмяна історія набуває для мене все більше барв, а отже і в ній можна знайти джерело оптимізму.Особливо, коли історія майже поруч. Майже, бо  мені довелось відбути паломництво пішо: 20 км туди  і 20 назад, вздовж течії Бистриці, а більше самою течією, де вода часом сягала вище пояса.Я ходила в село Озимина, що на  трасі Самбір – Дрогобич, щоб подивитись на місце, де 1421 року майбутній лицар Золотого Руна  Жільбер де Ланнуа зустрічався як  посол англійського та французького королів з королем польським Владиславом Ягайлом. Звісно, траси тоді ніякої не було, але річка і пагорби по праву руку досі існують, уявіть собі. Славний бургундець, чиї спогади зовсім не нагадують шизофренічні вигадки інших мандрівників у Східну Європу, зауважує, що село «вбоге». А де в 15 столітті в Галицькій Русі ви бачили  багаті села?  Не було й палацу, щоб прийняти достойного післанця, і оселили його в шатрі з зелених гілок і трави, тобто курені, що вельми його здивувало. І розважали полюванням на ведмедів.Важко повірити, але в тих лісах водились ведмеді ще в часи мого дитинства, і люди зустрічали їх, коли приходили по малину. І подарували лицарю Жільберу геть не бідні подарунки: дві кобили, сто соболів, три срібні чаші з позолотою, 100 талярів і 100 флоринів, і ще щось, я вже забула. Жільбер хотів отримати листи від короля, щоб продовжити подорож до Туреччини. Пробувши в Озимині, яку він назвав пустельним місцем,  6 днів, лицар вирушив до Лемберга себто Львова, і там його прийняли вже по-міському. Влаштували урочистий обід, танці й бесіду з дамами.

Ось так, це вам  не битви козаків з татарами і  закріпачення селян, це інша історія.У 15 столітті в нас уміли приймати іноземців, із тону бургундського лицаря чутно, що жодної різниці в поводженні місцевих лицарів та аристократів  і його рідних французьких він не відчув. Європа, одне слово.

А обидві Озимини, Велика й Мала, ще раз увійшли в аннали історії – там народились прадід, дід і батько Івана Франка. Про що свідчить скромний пам’ятник коло церкви, який поставили самі люди, а не влада. Невелике село, але на мене справило дуже приємне враження.Привітні люди, доглянутий старий цвинтар, усюди чисто. Хоч люди й змінюються, але якщо колись село було порядне, то таким залишиться назавжди.