Галина Пагутяк

    Колись воно подасть мені знак: у сутінках раптом проступлять контури земляних валів,запіє півень, брязне засув на брамі, що зачиняється на ніч. Втім, у  мене немає жодного сумніву, що між Хоросно і Деревачем було місто Лебедин.Про це розповів    знайомий краєзнавець, коли показував мені печерний храм, що втиснувся у землю, майже похований у ній. Ми з ним пообіцяли собі шукати всюди в документах і книгах згадки про Лебедин, але минуло два роки – і нічого. Місто зникло десь у 15 столітті, а може й раніше.Зненацька.Щось мені підказує, що воно було островом у Сарматському морі, як називають цю місцевість з білими Читати більше »

  Добре, що у Львові живе Андрій Содомора, який наче Атлант підтримує високе небо культури.Є звіздарі в Політехніці , що кожен день спостерігають за сонцем у телескоп.Є музиканти, що не пускають попсу у скромний концертний зал філармонії.Є поети, що пишуть свої вірші не на стінах будинків, а в повітрі.Є Ігор Біликівський, який розбудовує химерний Львів,рятуючи його від ненаситних кишень вітців міста.Скільки вони ще протримаються під купами реального та інтелектуального сміття? Хто прийде їм на зміну?Хто зараз, подібно до підлітка Яна Щасного Гербурта, замкнеться «у хліві з мерцями», себто бібліотеці, читаючи Плавта, тоді як його побратими гулятимуть у шинку, вдаючи із Читати більше »

  Вранці прокидаєшся і бачиш білі дерева, і думаєш,що то  сніг.Нам, українцям, здається, що не лише людський світ, а й  Усесвіт проти нас. Але тихо настала весна і трава дедалі вища й густіша.Вдень  поліціянти розганяють сільських жінок, що повиносили свій нехитрий товар: петрушку,викопану з землі, з кволими жорсткими листочками,  щавель,квасолю,буряки, і вже святково-обов’язкові хрін і букшпан.Часом десяток яєць і пляшку козячого молока.Смиренно стоять вони за базаром, готові спурхнути як перепілки на інше місце, звідки їх також можуть зігнати..Товар у всіх однаковий,але свій, не куплений на гуртівні. Я знаю, як тяжко викопати хрін із землі, рідко вдається видобути цілий корінь. З Читати більше »

  Цвинтар не відпускає. Поки я прибирала могилу бабці, мені здавалось, що з того боку, де свіжі могили, за мною хтось спостерігає.І я весь час оберталась до куп пістрявих вінків з білими та чорними стрічками.Стільки людей відійшло в Урожі за цю зиму, втомившись боротись за життя…Я ходила по старому цвинтарі, землю на який подарувала на початку минулого століття моя родичка Страшівська.І по новому, місце для якого вибрала моя мама, голова сільради.Я пам’ятаю, коли він ще був порожній, а коло брами на груші висіла дитяча гойдалка. Мої предки Басараби жили в Урожі з 15 століття, великий клан волохів.Село було колись на Читати більше »

  Літературне меню уксучліту потрохи наближається за кількістю однотипних назв до детективів Дарії Донцової.Наразі це лише десерти й тонізуючі напої. Нема ні «Оселедця під шубою», ні «Хамона з апельсинами».Що в цьому поганого? Подібні назви відштовхують критиків, навіть неперебірливих, і автор обходиться турне по Україні та фіміамом вдячних читачів у Фейсбуці.Хоча,може, то і не такі вже погані книжки.Але назва дуже важлива, тим більше для товару.Бо всі ці книжки є насамперед товаром.Ви бачили, щоб колись розігрувалась »Критика практичного розуму» Іммануїла Канта? Отож. Кава з кардамоном у мене асоціюється  з Єрусалимом.Нею пахне Старе місто, навіть коли увечері продавці зачиняють свої крамнички.Коли я іноді Читати більше »

  Колись я подорожувала по Хмельниччині і милувалась велетенськими полями пшениці, які ховались за обрієм.Такі картинки можна побачити в рекламі українських продуктів  чи кандидатів у депутати. Серце мліє від такої краси.Рівно, чисто,бездоганно без жодного макового цвіту чи волошок.Я пам»ятаю невеликі кострубаті поля свого дитинства,колоски де вищі, де нижчі, де повні, а де ледь-ледь.І як люди сіяли жито, аби мати хліб свого печива, чорний з кмином,величезний, який різали на частини і носили сусідам, щоб скуштували. Приятелька  вислухала мене і розповіла про секрет тих розкішних полів.У них в селі згоріло від раку троє трактористів, які сіяли ту пшеницю.Зерно було оброблене хімікатами, а Читати більше »

  Коли захопили Крим і фальсифікували референдум, а військові командири на Донбасі здали свої частини разом зі зброєю, і почалась війна з Росією, я пригадувала історію окупації Галичини у 1939 році.Тоді теж фальсифікували референдум,людей зганяли як худобу на виборчі дільниці, а  невдовзі почалась зачистка.У мене виникло логічне питання: якщо наші військові частини, яких ми місяць пильнували, не пускаючи на Майдан, поведуться так само перед купкою сепаратистів, то чи не буде у нас те саме?  Ніколи не кажи ніколи.Технології терору обмежують фундаментальні людські права,маніпулюють інстинктами, тому опиратися їм можуть лише одиниці.Головне не допустити до самого терору, не зав’язнути в ньому. У Читати більше »

    У королівському вільному місті Дрогобичі, як його називали ще у 1928 році, для того, щоб отримати право на працю, потрібно було мати від магістрату Свідоцтво про моральність.Так-так,довідку про те, що в нічому аморальному мешканець міста не запідозрений і є гідним громадянином.Написано свідоцтво на спеціальному бланку і виглядає бюрократично.І можна повірити, що цей скромний, однак важливий документ його власник не купив у чиновника, і якби він часом мав проблеми з поліцією чи, наприклад, пиячив, то ніхто б йому такого не дав, будьте певні. Цієї весни, завдяки пані Орисі з дому Модрицьких, мені вдалося зазирнути туди, куди нечасто зазирають історики: Читати більше »

    Колись один письменник кривився: «Хіба «Катерина» і «Гайдамаки» можуть представляти українську літературу у світі? Фе?» Власне, ці дві поеми Тараса Шевченка  й досі не репрезентують наше письменство і наслідки цього дуже болючі, бо, щоб пізнати Україну, треба читати Шевченка, а не А, Б і В укрсучліту з їхньою вторинною естетикою.»У нас такого свого повно,» – висловилась колись покійна Ганна-Галя Горбач.Певно, що іноземцям потрібно пізнавати Україну, яка вже кілька років перебуває у центрі уваги світових ЗМІ.Як ми пізнаємо інших народів, інші культури. То було багато років тому, коли ми були молоді й наївні, і нічого не знали про  політику, Читати більше »