Негідна річ – ставити в один  ряд сексотів і порядних людей.Така сама негідна, як піддавати обструкції письменників, яким “пощастило” видаватись у радянські часи.Серед них ті, які увійшли в золотий фонд української літератури.Просто  укрсучлітівці не знають літератури свого народу, не мали часу її вивчити. Є ще й інша причина: потаємне не стало явним.Однак мусить ним стати.Потрібно нарешті відчинити архіви КДБ і оприлюднити прізвища  тих літераторів, які були агентами КДБ.Живих і мертвих.Не у всіх на руках кров, але відділити зерно від полови потрібно.Я розумію, що це буде надзвичайно болісно, бо раптом може виявитися, що дехто з теперішніх кумирів бігав у Перший відділ у студентські роки, потрапив у агенти, бо його лякали шантажем,дехто був активним комсомольцем і комуністом і проголосував за виключення свого брата-поета з університету.  І розпитайте, наприклад, Надію Степулу як їй велося з вовчим квитком, як вона укладала  асфальт на дорогах, коли її виключили з універу.А ті,хто опинився у психлікарні,спився, працював сторожем і не міг опублікувати нічого?Тоді – це зрозуміло, а тепер? Тепер він “некомерційний”, “совковий”, “відсталий” зі своїми прагненнями справедливості й духовності, своїм патріотизмом.

Потрібно, щоб ми знали, кому не треба подавати руки, а кому можна подати, а потім помити з милом.Але не слухати нічиїх виправдань,бо хто міг, той жив у внутрішній еміграції, зціпивши зуби.То був вибір більшості письменників, художників і музикантів. Тепер їх заганяють у неї силоміць видавці і колеги по цеху.

Оприлюднити і зробити висновки. Тоді не буде підозр, пліток і лементу.Амнезія в літературі як і в історії рано чи пізно приводить до моральної деградації, і навіть війни.