Приємно відчути себе нічим не гіршою за фестивальників. Удень вони відпочивали всюди: в наметах, за кулісами, на траві, в лісі перед літературною сценою.В Нагуєвичах стільки простору.І все, що потрібно: їжа, вода, музика, нічліг.Можна піти попросити молока в селі, можна скупатись у маленькій річці, навіть знайти гриба.

Франку би точно сподобалось таке свято.

Я була там в останній день. Літературна сцена була на тому самому місці, що й тоді, коли я закінчувала школу в Нагуєвичах. А якось я припхалась на офіційне святкування ювілею Франка, про що дуже шкодувала потім. Не приймає мене літературна номенклатура, за що я їй вельми вдячна.

Моя місія на Франко-Фест полягала в тому, щоб прочитати коротеньку лекцію про спалення опирів у Нагуєвичах влітку 1831 року і провести екскурсію на їхній цвинтар. Від спеки аж паморочилось в голові, однак бажаючих виявилось чимало, навіть організатори пішли за мною, як за Іваном Сусаніним.А старші люди боялись. Зате зі мною пішла майже моя однокласниця Ірина і допомагала чим могла.Я думала, що тільки покажу цвинтар, але мене змусили все знову розказати і ще багато страшних історій.Дехто теж розповів. Більшість з фестивальників не читали моїх книжок, але яке це має значення, коли всім було взаємно приємно і цікаво.На жаль, цвинтар заріс будяками й кропивою, і ми не дуже старались відшукати рештки старовинного хреста. Але збоку вже поставили простий з гілляк хрест і велику каменюку.

Відчуття причетності до драми, яка розігралась тут майже два століття тому, було напевно у всіх.Я показувала рукою, де Уріж, де Медвежа, де Ступниця, куди тікав один з чоловіків, якого мали спалити.Я ще пригадала вражаючі деталі з  етнографічного нарису Франка. Шкода, що Віктор Неборак на той час поїхав. Утім я знаю, чого він поїхав.Щоб не брати гріха на душу й не слухати, як його давня приятелька розповідає готичні історії.

Я б себе не поважала, якби читала виступ з папірця чи з книжки перед молоддю особливо.Я рада, що  не змінилась.А то іноді бувають такі моменти, коли почуваєш себе старою й непотрібною.

Я приїхала до Урожа і ще встигла скупатись у Бистриці. А тоді знялась невелика буря, зовсім не велика, хоча в Нагуєвичах могла бути й більша, бо хмари сунули десь звідти.

Втім, ніхто не постраждав.