Цього ви не знайдете в Інтернеті – старовинний бойківський обряд, який, може, й десь лишився у найдальших гірських селах, або й ні. Я дізналась про нього з Літопису Бойківщини. Отже, в навечір’я Різдва газдиня вставала і пекла чотири паляниці і карачун, великий житній хліб, звісно, круглий. Всередину карачуна потім вкладалося по ложці кожної страви: кутя, борщ, киселиця, капуста, пироги, біб, гриби, оселедець, голубці з тертої  бараболі,пастернак, узвар, а те місце обтикалося довкола зубцями часнику. Цього дня карачун не чіпали. До речі, вечеря починалася з оселедця, а закінчувалась кутею.

Вранці  господар брав карачун і йшов з ним до криниці, набирав повну коновку води і обливав нею хліб. Обряд називався купеля карачуна. По тому заносив карачун до хати, гасив світло й казав: «Христос ся рождає!» «Славити Єго!» – відповідала родина. Тоді господар котив карачун по підлозі від порога до стола. Якщо впаде хліб так, як звичайно кладеться його на стіл, то врожай буде добрий. Якщо ж ні – буде врожай нездалий. Далі господиня перев’язує хліб навхрест прядивом і вкладає на стіл під сніп.Після цього запроваджують до хати тварину, вівцю, наприклад, годують, і випроваджують з хати. Цю тварину називають полазником.

На Новий рік їдять карачун, а страви, що були всередині, вирізають і дають худобі.

Взагалі Карачун – це одне з імен Чорнобога, символ смерті. Гора Карачун на Донбасі напевно колись була присвячена Чорнобогу. І у Святвечір важливо було нагодувати смерть, символічно вкладаючи їй у нутро обрядові страви. Полазник – це теж, ймовірна, жертва Карачуну. Крім того, це відзначення Зимового сонцестояння, що відбувається 21 грудня.

А ви думали, що все знаєте про Різдво.

Якимось відгомоном цього обряду, можливо, є, два інші. Мама розповідала, що перед вечерею її тато носив хліб довкола хати, який саме, не знаю. І вона відкушувала від нього на кожному куті. А перше, що робила бабця на Різдво, це варила пироги з начинкою із вареної пшениці, яка лишалася від куті. Це вам не кутя з цукатами чи з рисом, який у нас не росте. Щоденним хлібом бойків був овес, і до хати вносили вівсяний сніп із зажинок. Це не куплений на базарі плетений дідух, погодьтеся.Якщо ви вже такий прихильник традицій, то влітку попросіть дозволу в господарів на селі зрізати самим трохи колосків, якщо не можете виростити самі.Так, принаймні, збережеться частина магії.

Бойківська кухня дуже проста і здорова. Страви з вівса – киселиця, ощипок -додавали людям сили. І гриби також. Бойки дуже цінують гриби. Хіба на великі свята  було м’ясо.Від гірських бойків я дізналася рецепт різдвяного борщу, це просто енергетична бомба. Квашена капуста, дуже багато м’яса, дуже багато сушених грибів,квасоля, картопля, так щоб ложка стригла. Все це довго вариться, а потім заправляється підсмаженою цибулею,підсмаженим борошном, часником і перед споживанням кладеться ще й сметана. Принаймні, вони називають цю пишну, неймовірно смачну страву- бойківський борщ.