Письменника, який воював у добробаті, номіновано на Шевченківську премію 2020 року. Він пройшов відбір,його не відсіяли. Лишилося чекати результату І тут як з грім з ясного неба з’являється обурений колективний лист, ініціатором якого є особа дуже високого духовного сану,а підписантами – колишній мер Києва, вдова радянського письменника,лауреата всіх премій,доктори і кандидати наук,діаспоряни і т.д. Причина – письменник, якого вони підтримували, не увійшов до довгого списку, а Віталій Запека , автор «Цуцика» увійшов. Чомусь цей письменник, який тримається осторонь тусівок,не належить до жодного кола  суч літу,  не має зв’язків з бомондом і номенклатурою, і на якого,окрім нашого одвічного  ворога,ніхто не має зуба, стає жертвою нападу вельми поважних людей, які в очі того «Цуцика» не бачили. Я теж вважаю цей Шевченківський комітет маргінальним,і його треба було розігнати ще минулого року за брутальне порушення Статуту. Якщо хтось не пам’ятає, вони, захопивши владу,члени і членкині проігнорували короткий список,висунули двох кандидатів  – Маріанну Кіяновську і Тараса Прохаська  і присудили їм ту премію. Жодних колективних звернень від обуреної еліти тоді не було. Ні щодо складу Комітету, ні щодо  порушень. Моя хата скраю. А тепер – ні.

Автор написав роман, де теперішню війну з Росією  подано очима пса. Ну,хіба можна за таке давати Національну премію імені Тараса Шевченка??? Тобто її можуть і не дати взагалі. Але треба знищити письменника, який як Джек Лондон,Нацуме Сосекі, Вірджінія Вулф,використав  цей прийом. Важкою артилерією на чолі з високою духовною особою,ще й приплести якимось  чином ФСБ. Ясна річ, у нас люблять  таке коментувати, не шкодуючи лайки. Коментарі на сайті Премії не забарились.

Але я пишу це не для того,щоб лаяти автора звернення і підписантів. Ці добрі люди  не заслуговують,щоб їх обзивали совками і маразматиками. Вони просто не розуміють,що своїм листом вчинили не по-християнськи,  і не по-людськи. Більшість побожних християн насправді не вірують, а демонструють віру. І  байдуже ставляться  до тварин і довкілля. Або навіть жорстоко. І до ближнього свого  також. Це – проблема, яку ніколи не обговорюють. Але вона існує. Ті, хто воював чи воює зараз на Донбасі, рятують покинутих тварин, лікують,везуть додому,передають волонтерам. Коти охороняють  провізію в бліндажах, собаки своєю інтуїцією рятують при обстрілах, несуть службу. Зрештою, ці безневинні істоти знімають стрес. Коли ми переможемо у цій війні, їм поставлять пам’ятник. Тому книжка Віталія Запеки – потрібна, і на часі. Вона – гуманна і в ній більше християнського  ніж у всьому  лицемірному клірі та високочолій  еліті. Не треба ображати котиків і песиків. За ними стоїть вся наша прекрасна армія, яка воює за Україну, і всі наші чудові волонтери. І захисники тварин в тилу.І люди, які мають серце. Бо «всяке диханіє славить  Господа». І диханіє  Цуцика – теж.