Знання рідної та світової культури ще не робить вас культурними людьми, але  допомагає відчути себе впевненіше і самим визначати пріоритети. Найпершим пріоритетом має стати  рідна культура над усіма іншими національними культурами. Світова культура – це розмаїття  національних культур, тільки й усього. Це – абсолютна істина. Вона не обговорюється в культурному товаристві,  як не обговорюється вміст бабусиної скрині з точки зору сучасної моди. Якщо ж ви опинились там, де протиставляють буцімто вбогість української культури  багатству світової, то ви втрапили межи ідіотів. Це вам підтвердить кожен француз,  англієць чи поляк. У них, якщо й виникає щось подібне, то на маргінесі.

Оскільки ми живемо в постколоніальному, загроженому новою окупацією суспільстві, то не повинні соромитись ні старих, ні нових національних міфів, якщо вони сприяють відродженню підупалого, навіть знищеного почасти національного духу. Прийде час і ми покладемо їх у скриню як милі спогади, якщо якісь  із цих міфів не виявляться правдою.

Літературна освіта має бути системною. Я зовсім не маю на увазі систему освіти в Україні – вона виразно антинаціональна- згори до низу, і знизу догори. Змінити  її  ми наразі не можемо,але наростити м’язи громадянському суспільству  – так. Наростити їх можна лише глибокою повагою до рідної культури та знанням джерел. Порівнюйте її з іншими культурами, подіями, історією, але не протиставляйте. Дуже помічна книжка для початку «Історія української літератури» у двох томах Михайла Возняка, написана на початку ХХ ст., де є і порівняльні таблиці культурних подій в Україні та у світі. Вона підкаже,що читати насамперед. Це – велична, барвиста панорама культурного життя народу. На початок цілком згодиться. А вже, коли дійдете до 19 ст., то в голові вам трохи проясниться: що втрачене, що збереглося, і куди воно все рухається в контексті світової історії. Колись мені розповідали про хлопця, який хотів сподобатися дівчині з української філології і, щоб підібратися до неї ближче, взявся перечитувати осоружний підручник з літератури за 10 клас. Не будьте, як той хлопець – він отримав гарбуза. Є такий собі  8 том «Історії української літератури». Знайдіть його, щоб зрозуміти,  як можна сфальсифікувати новітню історію літератури. Це – лютий треш. І майте на увазі, що зараз існують подібні спроби перетворити історію нашої літератури на якусь переверзію, згноївши все коріння. Будь- який факт можна тлумачити як завгодно. А от і ні. Це дасть почуття вседозволеності, а не свободи. Якщо ви у своїх студіях дійшли до 60-ників, то зупиніться і прислухайтесь до себе. Що лишилося, а що відійшло, наскільки сучасна література відповідає вашим духовним та естетичним запитам. У Фейсбуку часто пишуть про свої літературні вподобання. Підіть до книгарні й розгорніть ці книжки. Прочитайте сторінку, дві, три. Не читайте анотацій, то все брехня, аби продати книжку. Прочитали? Сподобалося? Вперед. Не купуйте кота в мішку. На мішку може бути написано «український Маркес, Фолкнер і т.д.”, а насправді всередині сидить нахабний безпородний котисько, який не вміє ні писати,ні читати, але хоче затягти вас у свій фан-клуб. Зарубіжними бестселерами легше прикрити свою глупоту і виставляти купкою на світлині: дивіться, які ми культурні.  Це та сама імпортна люстра вашого дитинства, не більше. Книжковий маркетинг нічим не відрізняється від звичайного, ніколи не читайте те, що читають усі  – це колгосп. У них лише дві оцінки: подобається і не подобається. Шукайте Свою Книгу. Колись мені розповідали про гурт молоді, де кожен намагався знайти особливу книжку. Вони мені дуже симпатичні. Це справді люди культури,бо вони передавали іншим не кліше, а власні думки. Культура так і передається. Вона – не інфекція, а щеплення від бездумності  і глупоти. Це вона рятує людський рід від зомбування і деградації. Станьте її носіями в себе вдома і у світі.Тоді вас ніхто не завоює через метод національного самоприниження.

Бог свідок, я пишу про очевидні речі, яких мали навчити ще батьки і підтримати школа.Але вони значно важливіші, ніж політичні та економічні одкровення, які лізуть в усі шпарини від “експертів” різного гатунку. Від них ви почуєте все,що завгодно,тільки не про наріжний камінь нашої ідентичності – національну культуру.Бо вони давно його відкинули.