Вбити блазня  у собі – не злочин. Понад два десятиліття його  плекають як україномовні  ,так російськомовні приколісти, а тепер разом породили  спільного для всіх “героя нашого часу” -цинічного неосвіченого хама. Не вуличного жартуна, який за кілька мідяків смішить юбу селян та ремісників у перерві між виступами силачів,бородатих жінок та ковтачів вогню. А блазня, за чиєю спиною   міжнародна мафія, яка під ваш регіт обдере вас як липку й  залиє кров’ю. Шанувальники Бахтіна з його із пальця виссаною теорією «народної сміхової культури»  і шанувальники КВН  і 95 кварталу – одного поля ягоди. Великий Рабле зашифрував  у своєму романі пошуки істини і свободи,а не пошуки заначки із самогоном. І не писав його для простолюду. Великий Сервантес  застерігав, що у Хрестовий похід не можна брати бакалярів,каноніків та багатіїв, лише лицарів. Від Подерев’янського до Зеленського лише один крок. Від ПЕН-rлубу, який захищає блазнів з гіпсовими членами до Бузини так само. Від ненависників хуторянства, шароварів і вишиватників до 95 кварталу –поряд. Зараз у них одна мета – повністю денаціоналізувати Україну. Вона була, зрештою, й раніше,тільки тепер вилізла на світло. Плебеї, що представляють Україну на престижних фестивалях і виставках за кордоном, і ті, що з дірявими  кишенями жлуктять пиво перед телевізором – рідні брати. Навіть якщо перші підписувались за діючого гаранта, вони душею були з коміком й зараз мекають: ну, може,це й прикольно,карнавально, треба запастися попкорном. Бо сподіваються виклянчити щось у нової влади, вічні пристосуванці й підписанти, «еліта». Дрібні амбіції, роздуте его, вміння продати себе  – ось що було культом  всі ці два десятиліття, видавалось за нове й оригінальне, приваблювало молодь. Задля цього  легко пожертвувати  й національним відродженням, якого боявся кожен господар Банкової і відсував ногою під стіл.  А  міністри освіти й культури  ставили на маргінес усе українське , віддаючи  ідеологічний простір  меншинам. А українці стали безправною діаспорою в своїй країні. Через те у нас майже не залишилось ні робітників,ні селян,ні підприємців, один люмпен: повії, мародери,кишенькові злодюжки, старці.   Зеленський- не кінь Калігули, я впевнена,що  така шляхетна істота варта була цілого  римського сенату ослів, що вибрали Калігулу імператором замість  того,щоб задушити. Це – дерев’яний Троянський кінь,якого завели у браму оточеного міста. Сам по собі ніякий, але всередині його зачаїлись вороги,озброєні до зубів, чекають ночі. Затемнення розуму – це і є ніч. Тільки троянці протримались десять років, а українські вояки лише 5,судячи з того, за що вони здебільшого проголосували.

Вбийте в собі блазня нарешті, це не злочин, а необхідність.