Як виглядає рай
0Травень 13, 2018 від Галина Пагутяк
Встати о 5 ранку,щоб сісти під Високим Замком у автобус, який повезе до Дунаєва. Сама назва містечка, яке у 15 столітті архиєпископ і гуманіст Григорій із Сянока перетворив на фортецю і сам підносив воякам боєприпаси,щоб віднадити татар,нагадує про містичний край за Дунаєм,куди можна потрапити, подолавши страх і відчай. Тут почався Ренесанс, тут був Двір поетів,тут кожен від старого до малого почував себе захищеним і потрібним.Тут панували простота і скромність і закладались підвалини майбутнього Дунаїва ХХІ століття. Вчетверте ми проводили тут Дунаївські зустрічі в надзвичайно корисному для тіла і духу середовищі. Без промов чиновників, співі під караоке, на подвір’ї костелу Св.Станіслава кінця 16 століття. Всі рівні між собою :діти, дорослі,священики, миряни, науковці, поляки, українці, польський консул та єпископ, музиканти і митці. Навіть собаки. Пещені й статечні, вони прогулювались між людей і куштували домашнє печиво. І співали птахи, кукурікали півні,пахло акацією і молодими травами. І для тих,хто викликає особливу довіру, запрошував у свій приватний рай мешканець Дунаєва Олег Воронович, або Князь – в кімнату-музей, де з любов’ю зібране все, що пов’язане з його приятелями. Кожного року, коли я тут потрапляю, то бачу там щось нове. Це абсолютно вписується в контекст сьогорічних Зустрічей з девізом «Людина – міра всіх речей»
А ще чотири художні виставки, пленер студентів коледжу Труша і лекція-концерт барокової музики інструментального квартету «Фенікс» в костелі. Хай весь світ залишається в імлі бізнесу і суєти,ми – в Раю.Важко уявити собі тут натовпи туристів, продаж сувенірів чи шашлики з кулішем. Це – для обраних,а не для піару . Ініційоване відновлення Дунаївського гуманістичного гуртка було паном Броніславом Комаровським,інтелектуалом і філософом, який народився у цих краях і був виселений в трирічному віці під час Другої світової, та настоятелем костелів у Дунаєві та Поморянах отцем Юзефом Куцом. Чотири роки пішло на те, щоб створити таку гармонійну,позбавлену провінційного кічу,атмосферу високої культури інтелектуального спілкування, яка неможлива без високого мистецтва. Відродити дух Ренесансу – можна всюди, але в найкраще до цього надається сільська ідилія.
Музи,співайте про русів, що випаси їх благодатні
В селах,що щастя знайшли в цій благодатній землі.
Ниви, багаті дарами Церери, оспівуйте нині
Й землю, що наших іще не обманула надій.
(Себастіян Кленович.Роксоланія.переклад з латини Віталія Маслюка)
Kategoria Блог | Теги:
Напишіть відгук