Сьогодні я встала і закрила хусткою дзеркало, щоб мертві не увійшли у мій дім.Такий давній звичай у Страсну п’ятницю.А вчора відкрили доступ до архівів, щоб кожен, хто хоче знати правду, нарешті її дізнався.Через кілька десятиліть.І поки ми носимо жалобу за Сином Божим, розіп’ятим на хресті,хтось намагається накинути хустку на зовсім інше дзеркало – дзеркало правди.Ті,хто кривавої зими 2014-го закликав розмовляти російською у Львові, наївно намагаючись досягти порозуміння із зомбованим людом по той бік барикад, хоча є полум»я, яке не може загасити вода, лише мечі.Ті, хто захищає в ім.»я миру російську мову тоді, як українська незмірно більше потребує захисту після століть заборон і наруги. Ті, хто вважає, що не має значення, якою мовою воюють, хоча мова – то найсильніша зброя з усіх існуючих. Ті, хто боїться, що їхні посади опиняться під загрозою, хоча діти не відповідають за злочини батьків.Ті, хто вигадав слово «вишиватники» і ліпить його на всіх, хто хоче захистити українську мову і традицію,а не на пристосуванців до кожної влади.
Злочини тоталітарних режимів не мають терміну давності.Нема вже кого судити.Але право знати правду є тією силою, яка здатна зупинити повторення подібних злочинів і реабілітувати невинних. Це –аксіома.
Відкриття архівів – це елемент інформаційної війни проти російського агресора. Попіл Клааса перестане стукати нам в серце. Скільки тих забутих імен і могил по всій Україні, скільки циніків, які дивлячись нахабно в очі, цідять: «А ви докажіть!» Важко повірити, але в деяких галицьких селах  місцеві люди намагалися не допустити появи пам’ятників на могилах воїнів УПА. Статтю, в якій я про це написала, зарубали у двох виданнях, щоб не порушити ідилічної картини галицького патріотизму.
Відкриття архівів – це багато книг, історичних досліджень, це шлях до побудови суспільства справедливості.Кажуть, що одні нащадки будуть мстити іншим нащадкам. Ні, не будуть, але не допустять до появи п’ятої колони в наступному поколінні. Ланцюг зла перерветься. А от пошуки тимчасової  політичної вигоди обернуться прокляттям на голови наших онуків.
Або краще розбийте це кляте дзеркало і забудьте, хто ви і як називається земля, на якій ви живете.Тільки не затуляйте хусткою.Ворога треба знати в обличчя.