Сучасна цивілізація стоїть на двох гнилих стовпах – конформізмі й консюмеризмі.Мислячих людей, тобто таких, які б думали про майбутнє людства, а не про себе, залишилось вкрай мало. Сенс сучасної освіти в тому, щоб здобути право жити в консумованому суспільстві, користуватись усіма його благами, а відтак до самої смерті боятись втратити членство.

Кожного року міняти холодильник і телевізор, і комп»ютер, стежити за модою, дбати про власний імідж споживача – на це працює економіка всієї планети.Ніколи ще людство не було таким печерним, як на початку ХХІ  століття. Нема на нього Маленького принца, який би сказав, почувши про квартиру, яка коштує 15 мільйонів доларів: « Люди – таки дивні істоти».Деякі з нас відчувають, що щось не так, звісно, але нехай спробують вони щось сказати.Могутній постмодерно-ліберальний сміх зажене їх у мишачу нірку, хай там пащекують скільки влізе.

 Два цивілізаційні полюси, але шанс отямитись є у тому, що з мінусом.Де до конформізму й консюмеризму приліпились рештки напівзігнилого тоталітаризму.Наші діти, які стоять зараз на Євромайдані в Києві чи у Львові, чи Донецьку, схожі на того Маленького принца, для якого внутрішня свобода нерозривно зв’язана із зовнішньою.Вони не дивляться телевізор, не читають газет, не читають укрсучліт, і чим би це все не закінчилося, повернувшись вони відчують, наскільки дорослий світ – жалюгідний і неправильний. Погляд збоку – найважливіший. Кожне покоління мусить зробити це відкриття, і в одному з них нарешті спрацює інстинкт самозбереження, і світ перетвориться на Телемське абатство, яке провістив Франсуа Рабле.Гасло «Роби все, що хочеш»  насправді означає безконечне пізнання  і самопізнання. У цьому сенс людського існування.