-Іменем ринку засуджую вас,непропіарених поетів і прозаїків на небуття!А також тих, хто не їздить у промотури і не проводить автограф сесії.Вердикт не підлягає оскарженню.Амінь.

Я знаю, що зараз мене закидають камінням наші мистці, критики, книготорговці.видавці і всі,хто так прагне не відставати від прогресу, і доганяє його, ламаючи обцаси і гублячи капелюхи. За те, що я зараз скажу.В літературі я вже, вважайте, сорок років, видала купу книг і бачила все. Маю трохи читачів, коли йдеться про читачів справжніх, а не дилетантів, знаю, як все працює в літературі і час від часу висловлююся на цю тему,іноді різко,через що наживаю собі неприятелів. Але я ніколи не казала просто  з мосту: комерціалізація мистецтва, ринок мистецтва – це абсолютне зло.Воно деформує особистість мистця, розвиток підмінює конкуренцією, а покупців отуплює і розбещує.В глобальному масштабі ми отримуємо культурну катастрофу. Це навіть не маньєризм,з якого мистецтво все таки виходило, це вже Апокаліпсис.Бізнес на мистецтві як і кожен бізнес нашої доби – це нав’язування попиту з метою отримання прибутків.

Чарльз Діккенс свого часу відчинив скриньку Пандори,воюючи за те,щоб письменники заробляли і мали права на власні твори.Він не міг передбачити кабальних угод, що перетворюють письменника на раба, який мусить працювати регулярно,аби не здохнути з голоду. Втім, письменник пролетарського чи селянського походження не помре голодним. Він буде жити скромно,бо завжди знайде, де заробити собі на шматок хліба,і знайде час  писати те, що приносить йому втіху. Основна небезпека не в цьому, а в тому, що врешті він робить висновок,ніби  мусить догоджати читачеві і виходити на ринок книги. Кому намагався догодити Господь, коли створював світ? Отож бо.Акт творіння  – це самовираження вільної істоти.Якщо творіння прекрасне, то за творцем протупотить стадо епігонів.Ні гроші, ні успіх не роблять нікого вільним,а навпаки – принижують. Бо заміський будинок потрібно утримувати, як і авто,тобто треба заробляти творчістю, яка вже й не зовсім творчість,бо потрапила на ринок там її адаптують під чиїсь потреби,що нав’язані самим ринком.

Подивимося, що уже знищив книжковий ринок:

-Поезія – збиткова. А раз вона збиткова,то хто її буде розвивати?

-Драматургія – збиткова.Напишіть п’єсу і запропонуйте її видати.

-Експериментальна новаторська проза – а хто це купить?

-Філософська есеїстика – а кому воно треба?-

-Детектив – краще перекладемо щось іноземне.

-Наукова фантастика – нема попиту.

Заохочується:

-шаблонне фентезі

– шаблонні боєвики.

– нудотне чтиво про каву і смаколики.Місце дії – Львів або Париж.

-ностальгія за совком, теж шаблонна

Один мій знайомий вирішив податися з романом про вампірів у видавництво.Всім підійшов, але у нього попросили додати сцен у ліжку.Він відмовився. Став мережевим письменником і пише так, як йому хочеться. Одному поетові запропонували розкошелитися на 5 тисяч доларів, щоб пропіарили його творчість,і він послав подалі,в дуже грубій формі. Я знаю письменників, які в житті не отримали ні грантів, ні премій, і живуть собі щасливо без тусовок, Коронацій і Золотих письменників, як і рейтингів.Критика їх не бачить впритул, ну, і слава Богу.Ринку не потрібна критика – у них є комерційні радники, які вимагають сцен в ліжку чи весілля у фіналі.І «понятного язика».Тобто для народних мас.Як в отому анекдоті про пісню “Валянки”.Ринку потрібен споживач, якомога тупіший, без жодної власної думки.

Є у нас невеликі видавництва, які не отримують ні крихти з державного столу, і підняття оренди чи подорожчання паперу позбавляє їх змоги видавати некомерційні, але такі потрібні книги.Наклади у них сміховинні, зате те, що навіть літературою не можна назвати,приносить вантажівки грошей видавцям.Автори з цього зиску не мають, хіба що моральну сатисфакцію: дивіться, мою книжку Президент купив і мене вже у школі вивчають.

Треба бути поза процесом, аби зрозуміти, наскільки він здеморалізований і збочений,а в Україні ще й провінційно-вторинний.

Недавно хтось на Заході промимрив, що»Дон Кіхот» Сервантеса занадто переоцінений.»Много букафф”.Це все ринок винен. Куплений  маскультом інтелектуал є рабом ринку.Бо дещо треба продавати  в стильній упаковці.Особливий, брендовий товар, що косить під елітарну літературу чи контрлітературу.

Яке майбутнє у всього цього?   Нагребти грошей і зникнути з літератури.

Я не буду давати жодних рецептів,окрім одного: розвивайтесь  думаючи і відчуваючи,бо лише це робить нас по-справжньому вільними і щасливими.