Іля Бек, Галина Пагутяк, Среди зеркал

Одного разу я надибала на прозі.ру дивного автора.Від його коротеньких прозових ескізів дихнуло Всесвітом. Мені знайомий і близький цей карколомний хід думок, за яким не порожнеча криється, а приналежність до іншого світу.Щоб краще відчути його думку, я спершу розвивала її, а потім почала перетворювати українською мовою. На той час Ілля мешкав у Москві, але сам він родом з Ташкента.Фізик за фахом. Певно цим можна пояснити його стиль: гуманізація механізмів, механізація гуманоїдів.Сам він і пише, і малює.Роботи його справді незвичайні.Наживо я побачила їх у Москві, коли зустрілась з Іллею: стосик пошарпаних часом папірців.Ми ходили тоді у Музей східного мистецтва і я намагалась зрозуміти, що в Іллі є від Сходу. Безконечне терпіння – так. Його можна уявити дервішем, що весело прошкує пустелею. Простота і невибагливість. Він – правдиве дитя Сходу навіть коли перебуває на Марсі.

Ілля мріяв написати роман, хоча його стихія – це коротка проза.І тоді ми надумали написати віртуально роман. Кожен писав, далі інший продовжував, і так виникла повість «Среди зеркал».Ілля не володіє українською, тому я писала російською.Вийшла абсолютно божевільна річ, де сам чорт ногу зламає, але вона мені подобається.І я хочу, щоб Ви її прочитали.Найдивніше те, що я вже не пам’ятаю, де писав Ілля, а де я. Не знаю, чи вдасться повторити ще таку співпрацю, але ми спробуємо.
Я ж казала, що на цьому сайті є те, чого нема ніде))

Аннотация

Двадцатый  век изменил представления о реальности. Мир стал сложнее, и неизвестно стал ли он таким под напором новых идей, или сам усложнился, чтобы стали возможны эти идеи.

Это ощутил  даже Эрик, обыкновенный литературный  редактор, когда его собственная  действительность,  вдруг перестроилась в мир множественных отражений, где пространство и время потеряло свою однородность и причинность.

Два автора живущие в разных странах, и написавшие книгу в режиме онлайн, ощутили на себе, что мир  чутко реагирует на любые сколько угодно странные идеи, и позволяет им осуществиться.  Результатом совместной работы стало  произведение, ломающее преграды единства места, действия и времени, и не существует  однозначных ответов на вопросы, которые появляются  при чтении книги.

Текст

А це деякі речі, які я переклала

Кільця Сатурна

Останньої миті скинь все, що тягне тебе до Землі. Без найменшого жалю позбудься спогадів. Що було, те минуло, все це мертвий баласт. І тоді з’явиться надія долетіти до кілець Сатурна.Після смерті, відділившись від тіла зі швидкістю світла, твоя душа знайде тут прихисток.
Тут тобі не потрібні будуть ні золото, ні коштовності.
Ти забудеш про жалюгідне існування на Землі. Скільки часу й зусиль ти витратив, щоб нагромадити матеріальні статки.

Речі зігниють, залишиться хіба вічне прагнення до нових горизонтів…

Оригінал

Сон-вершник

Скриплять
мостини дороги.
Сон на коні
повільно суне
крізь ніч,
намагаючись вижити.
І на світанку безсило
розсипається на шматки.

Оригінал

Чайки над шосе

Неподалік від нашого будиночку проходила дорога. Вночі шум машин нагадував крики птахів. І тоді здавалось, що це не шосе, а широка ріка, яка забирає і відносить час.Сім років промайнули так швидко, що навіть не знаю, чи варто за ними шкодувати.Наче й не було. Тлише малюнки мовлять про те, що час протікав як захвичай, але в мені самому він пролетів швидко. Реальність приховує в собі чимало деталей, які оминаєш не помічаючи. Лише Бог бачить деталі й використовує їх.
Вдень з малюванням не виходило.Робота, сім’я, звичайна суєта, догляд за будинком, город. Тільки вночі, коли всі засинали, я сідав за стіл, діставав олівці й папір.Наставала мить, коли я опинявся в полоні нелінійного світу. Варто було взяти до рук олівець, як починався процес входження у те, що не можна пояснити. Невиразні імпульси заводили в глибину підсвідомості. Я забував про гроші, роботу, про всі існуючі проблеми.
Лише вночі виникали образи, які я встигав зафіксувати на папері.Після півночі наставав продуктивний час для малювання.За кілька років мені вдалось витягнути на світ більше сотні малюнків, яких я сам не розумію.Іноді дивлюся і ніби не я їх малював, а хтось інший.

Оригінал:

Марсіанський лист

Голосно закричала маска з крихітних марсіанів, холодий вітер серед стародавніх руїн спотворив її форму, зіпсував шкіру.

Складки одежі наче минуле, випрасувана сукня втрачає пам’ять.

Повіііільно повзе час у лігіях на долоні.

Хто навчив цих комах повертати спомини, які не потрібні.

Вітер наче туга стирає губи, очі ховає всередину.

Сад рідких дерев роквітнув з настанням зими. Жасминові птахи розбили кригу, щоб зануритися в неї до весни.

Каїрі вклала у свій звуковий лист повііііільнууууу китайську музику. Удари гонга в пісні повторюються усього тричі на мільйон років.

Оригінал