Успіх книги не можна передбачити.Він завжди наче грім серед неба.Успіх книги не можна запрограмувати.Програмують лише кон’юнктурники і епігони, що власне наслідують чужий успіх.Вони можуть назвати себе успішними і ділитися рецептами, наприклад, епатаж шляхом запровадження сленгу і вульгаризмів, порно, насильства.Справді, одним із секретів успіху є лоскотання попід пахви основних інстинктів.

Але. Успіх тривалий і заслужений можливий лише за однієї умови:митець = творіння.Або по-іншому кажучи: які люди, такі їхні книги. Мистецтво може мати безліч недоліків, окрім одного: фальші.

Мистецтво – це справа довгожителів, а не одноденок. Я була свідком стількох мильних бульбашок, що миттю впізнаю їх по особливому блиску.Мене вже не можна ошукати, але інших – елементарно. Часом навіть академіків літератури і живих класиків, бо вони тішаться, коли з болота підіймаються райдужні бульки на їхній Олімп, куди вони сходили десятиліттями, розтоптуючи все живе на шляху.Це означає, що той Олімп несправжній. Бо кар’єру не можна прирівнювати до успіху.Вона залежить від суто зовнішніх чинників.А рушій мистецтва – потреба самовдосконалення.  Хто знає, може, по смерті ми теж продовжуємо писати свої книги, малювати картини і створювати музику? Принаймні, не існує жодних доказів, що це не так.