У  же багато років моя улюблена примівка:»Так є, але так не має бути».Щоб не шукати виправдання злу і не озиратись, чи хтось підставить мені плече,чи триматись своєї думки.Я волію заблукати у лісі, а не у натовпі.І найважливіше для людини мені здається зберегти розум і душу.У відомому вірші Григорія Сковороди, власне, про це йдеться: вберегти себе у цій божевільні. Зараз такою божевільнею є Фейсбук, де зійшлись у двобої українські громадяни.Одні кажуть, що Остап Дроздов вчинив правильно,вигнавши зі студії чоловіка, який не захотів розмовляти українською мовою, а інші навпаки.Але найбільше мені шкода тих, які на нічийому боці.Спробуй пройти між краплями дощу.Я так не вмію.

Але ж згідно з теорією здорового глузду, мовою масмедіа, мовою продавців і обслуговуючого персоналу всіх рівнів – від чиновника до  продавця, повинна бути лише державна мова.Не хочеш нею розмовляти і навчатись –сиди на лавці і лузай насіння.Які можуть бути суперечки, коли державна мова  є фундаментом  кожної цивілізованої країни.А чим ми кращі(гірші) за них?

Однак намагання комусь догодити, бути тим телятком, яке ссе дві корови,  нічим не краще за пряму агресію.Перемогти у цій війні, від якої реально гинуть люди,згідно з теорією здорового глузду, єдиний нормальний вихід з неї.І доки вона триває,все і всі повинні працювати на цю перемогу.Жодних компромісів з ворогом.Є один лише вибір: убити ворога чи взяти його у полон.

Так само нормально і цивілізовано  берегти ресурси,щоб діти і онуки мали все для життя: чисті землю, воду,повітря.Бо як казав мудрий Уїльям Блейк у свої приповідках Сатани; «Дорога надмірностей веде до палацу мудрості».Це Сатана сказав, не Блейк, чоловік із великим серцем, який порівнював себе з комашкою, як Блез Паскаль з очеретинкою, не з лицемірного смирення, а співвідносно з Космосом. Купа грошей, влада чи слава нікого ще не зробили більшим.Ми приходимо у цей світ не для того,щоб засмічувати його дорогим статусним непотребом,щоб отримати таке, треба відібрати його у когось,адже кількість матерії у Всесвіті незмінна.А для чого ми тоді приходимо? Та хоча б для того, щоб пізнати таємниці життя і смерті.Не конвертувати землю, воду, думки у  палаци, автівки,коштовності  й дорогі гаджети.Це незворотній процес, всеодно,що спалити вдень свічку, від якої залишаться лише чорні патьоки.

Сучасне людство внаслідок зміни пріоритетів повисло вниз головою.Таким його побачив Маленький принц  Екзюпері.Імітація праці,імітація творчості, імітація стосунків – все це вельми дивувало юного мандрівника.Якісь біороботи,які не вміють самостійно думати і виживати в пустелі, збираючи ранкову росу на полотнище парашута.Які  не вміють ні співчувати, ні слухати одне одного, ні ділитись одне з одним.Тобто бути насамперед людьми, а тоді вже філософами,митцями,політиками,бізнесменами.Бо людиною бути найважче.Мушкою. очеретинкою,яка відчуває і переживає порушення гармонії Всесвіту,де кожна річ чи істота мають своє призначення.