Вбивця, не засуджений, не покараний, на свободі, легко вчинить наступне вбивство, бо вважає себе істотою, що може розпоряджатися чужим життям, адже він убивав, не захищаючи когось, а щоб його самого не вбили. Якщо це, звісно, не найманець. Ось Янукович, який стоїть у будці, відстрілює беззахисних тварин у своїх угіддях, і радіє, поціливши.Запах крові його п’янить, збуджує.Таке саме задоволення відчувають захищені й озброєні беркутівці, на яких женуть здобич. Старий вбивця і молоді вбивці, що між ними спільного? Вони люблять страх. У 90-х беркутівці були дітьми, голодними, розгубленими.Батьки, що втратили систему цінностей, не могли їх захистити, і вони стали здобиччю масової культури крові, насильства і сексу.Щоб бодай щось відчувати, їм потрібні гострі відчуття. І гарантія безкарності, інакше страх зробить їх знову беззахисними, як і в дитинстві.

Література теж має старих януковичів і молодих беркутівців.Вона завжди копіює дійсність, аякже. Вони відстрілюють тих, хто не може себе захистити, хто не  потребує гострих відчуттів, аби відчути себе живим.І повільно, але невблаганно зачищають усе, що не хоче споневірити і занапастити людські душі. Комерційні видавництва, непофесійні критики-заробітчани, вся світова маскультура, лібералізм і фемінізм –  їм в поміч.Є ще стара колишня номенклатура, вкрита кількома шарами політичної фарби, але цей феномен невдовзі відійде назавжди.Їхні рушниці давно заржавіли.

На рівні підсвідомості вони розуміють, що несправжні й нікчемні, але відкинути вбік рушницю і впасти на коліна перед справжніми їм не дасть надто добре організоване Зло.