Раптом згадала чудову історію з французької куртуазної поеми 13 ст. Я давно її чула, але тепер вона видається мені символічною. Отож троє лицарів збиралися битися на турнірі за прекрасну даму.Напередодні поєдинку дама вирішила перевірити глибину їх почуттів.Вона надіслала кожному по своїй сорочці, щоб ті мали захист в бою.. Двоє лицарів тільки посміялися, а третій цілу ніч молився, притискаючи сорочку до серця, а вранці одягнув сорочку замість панциря. У бою третього лицаря тяжко поранили.Дама прийшла його провідати і він мовчки простягнув їй закривавлену сорочку. На свято дама накинула поверх розкішної сукні цю сорочку і так вийшла на люди.
Комусь дуже вигідно, щоб ми соромились своїх традицій, які нібито тягнуть нас у 19 століття в глобалізованому світі.Бо в Європі їх не зрозуміють: український державний гімн не такий, література не має нобелівських лауреатів, а вишиванки треба вбирати лише на великі свята, що наші люди вбогі й затуркані, не мають естетичного смаку, і порозмальовували старі мости й автобусні зупинки в кольори українського прапора.І що патріотом може бути будь-хто, навіть той, хто не має коріння, і ненавидить мову й традиції .
Але тільки камінь росте без коріння. І тільки людина без коріння їсть у брудній хаті, за брудним столом, застеленим газетою «Вєсті».І обіцяє, що стане культурною, якщо Україна їй дасть грошей, квартиру і ковбасу по 2.20.
Вчора мені весь час торочили, як вони ненавидять псевдопатріотів у вишиванках. Більше ніж ворога, що знищив половину Донбасу і украв Крим.Більше ніж садистів, що розпорюють животи людям за український прапор і вбивають підлітків за те, що вони на українській землі сміють розмовляти українською мовою.З ними вони весь час намагаються порозумітися, домовитися.А люди у вишиванках, які 20 років тому їх не носили, і не співали українського гімну – їх ненавидять і вважають абсолютним злом.А ви, шановні, виявляли свої патріотичні почуття упродовж тих двадцяти років? Навряд. Вам було соромно виділитися серед натовпу, а раптом якась продавщиця в гастрономі подивиться косо, а діти у дворі не будуть з вами бавитися.Тому ви так ненавидите всіх тих, хто нагадує  про втрату національної ідентичності.
Тільки колоніальна свідомість шукає ворога не серед імперців, а серед своїх. Внутрішній ворог – це байдужість і страх перед сильнішим, коріння, яке зотліло, бо про нього не дбали.Це той панцир, який ви надягаєте навіть у мирний час, під яким ховається серце, яке не вміє любити ні матір, ні Батьківщину, бо вони з порепаними руками і вбогі. Закривавлена сорочка, посічена і порубана – це наша вишиванка. Вас впізнають по ній, навіть коли вона згортком лежить у вашому серці.