Вчора тінню промайнув  у Фейсбуці допис польського театрального  режисера про те, що йому набридло розсипати бісер перед плебсом. Мало хто його відзначив і, як слушно зауважила знайома письменниця, у нас би його обізвали заздрісником і рагулем. І не пустили б до ПЕН-клубу, якби він був письменником. Ще раніше я стала свідком, як один маленький поет грубо обірвав поета великого, звинувативши його в вишиватництві й шароварщині. Причому молоді українські письменники рідко собі таке дозволяють, вони краще виховані і ведуть здоровий спосіб життя. Це означає, що найбільшими ненависниками україноцентричності в мистецтві є кадебістсько-комсомольська креатура, якій вже під 60 і яка воліє бути європеїзованою, аніж українізованою. Це ідолопоклонство перед всім імпортним, в тому числі московським, тримається суто на них, і для них накрили годівниці всілякі лівацькі організації, що їх підгодовує Кремль. Але час їх виходить,вони вже нікому нецікаві. Пурхають собі галасливими табунцями по Європі разом з такими самими   посередностями, тільки іншомовного розливу.

Є й інша проблема. Молоді письменники повірили, що мистецтво – це суто бізнес і мимоволі стають хто жертвами, а хто співцями. Бо писати для плебеїв поки що вигідно, і може на тому й скінчиться світова література, загнавши себе в яму ринкової економіки. Людство ткнулося носом в уявну стіну, за якою, їм кажуть, нема нічого, крім ринку і конкуренції. А в спину йому дихає глобальна екологічна катастрофа, яка переросте у війну та інших вершників Апокаліпсису. Тому від митців, серед яких традиційно було багато нонконформістів і совісних людей, чекають прориву, тобто правди. Але оскільки правда не продається, то вони торгують неправдою. Це все одно,що торгувати повітрям, якого вдосталь.

Наш земляк Миколай Рей у 16 столітті в містечку Журавне, а не в Парижі, сформулював кодекс порядної людини. Ось що він казав: «Шляхтичами не народжуються. Шляхтичами стають в процесі виховання». Так само не народжуються і плебеями. Їх виховують, закривши доступ до культури, яку бізнес не може взяти під контроль і методично знищує на протязі століть. Тепер просто штампують на конвеєрі. Родина, школа, оточення, олігархічна влада – існує ціла система, і сіонські мудреці тут ні до чого. Як і Путін чи Гітлер.

Вільну людину не купити. Вона не наслідуватиме чужий успіх, а шукатиме свою стежку. Людина – не є стадною істотою,тому може вислизнути з-під будь-якого контролю. І має на це право. Талант розвивають труднощі, а не письменницькі вілли, почуття, а не потреби. На усвідомлення цього мені пішло багато років. Я вже  навіть дійшла до думки, що найбільше мені допомогли мої кривдники,бо я не хотіла стати такою як вони. І якщо їм зараз добре ведеться, то це тому, що вони посприяли моєму вдосконаленню, а не тому,що зло сильніше.